5. Аліса. Те, що чоловік не побачить, йому не нашкодить...

— Ходімо на кухню? — сказала я Марині, легенько відштовхуючи від себе Кіра. — Потеревенимо там про своє, жіноче, а ти, любий, поки підготуй все для шашликів. 

— Добре, — сказав Кір. 

— Добре, — тихо повторила за ним Марина. 

Вона здавалася мені досить приємною, але ніби замкненою в собі. Можливо, просто їй треба було звикнути до нової компанії? 

Ми пройшли на кухню, я дістала з холодильника овочі.

— Зробимо грецький салат, ти любиш такий? — запитала я в Марини. 

— Так, — вона кивнула. — Люблю. Давай я поріжу овочі…

— Чудово, а я тоді зроблю ще якихось бутербродів. Оце така я господиня, — я засміялася. — Гості от-от прийдуть, а я поїхала до косметолога. Добре, що Кір мене не сварить за те, що я нічого не встигаю…

— Він, схоже, дуже цінує тебе, — тихо сказала Марина, усміхнувшись. 

— О, він мене так довго завойовував, у мене був тоді інший хлопець, ну, я не знала кого з цих двох обрати, але Кір був такий наполегливий, що зрештою переміг… І я ні разу не пошкодувала, що вийшла за нього заміж. 

— У мене з чоловіком була схожа історія, — зізналась Марина. — Він теж колись мене завойовував… 

— О, клас, розкажи, — я поглянула на неї. — Обожнюю романтичні історії…

— Ну, ми тоді були ще студентами, — вона усміхнулась. — Мої батьки працювали, батько був у відрядженні, мама теж за кордоном… І він практично одразу мало не поселився мене. Все тому що ми знайомі ще зі школи. Тоді, в школі, я кохала іншого хлопця, але Філ весь час звав на побачення… Але я не йшла. І вже тільки в універі, ото коли батьки поїхали, все і сталось, — вона раптом почервоніла.

— Як чудово! Філ дуже симпатичний, і галантний, я правда, зустрічалася з ним лише кілька разів, та й то не спілкувалася особисто, але є в ньому якась харизма, — сказала я. 

— Так, — Марина кивнула. — Він дуже харизматичний… Твій чоловік теж. Ну не в сенсі харизматичний, він… — вона запнулась. — Хороший він. Хороша людина. 

— Так, він не такий красунчик, як твій чоловік, але я його дуже люблю, — я подивилася у вікно, якраз на галявині Кір встановлював мангал. Я побачила, що він помахав рукою комусь, кого не було видно з кухні. — О, схоже, наші гості вже прибули. Давай швиденько накривати на стіл! Бо поки ті шашлики приготуються, все одно треба щось перекусити…

— Добре, — погодилась Марина. — Кажи, що робити, я допоможу…

***

Ми якраз закінчували сервірувати стіл, коли до будинку увійшли Міша з Оленою і Філ. 

— О, заходьте сюди, до їдальні, — гукнула я. — Поки Кір там кочегарить, давайте щось вип’ємо, чи як? Філе, ти можеш відкоркувати вино? 

— Так, все зроблю, — він галантно усміхнувся мені і пройшов до нас із Мариною. Те ж саме зробили і Міша з Оленою.

— Дівчата, давайте я теж допоможу, — сказала Олена, підходячи до нас. — Я — Олена, — сказала вона Марині.

— Я — Марина, дуже приємно, — усміхнулась та у відповідь.

— Ось, розставте келихи і розкладіть ножі й виделки, — запропонувала я їм, а сама мимоволі дивилася на Філа, як він вправно відкорковує вино. 

— Найкращим дівчатам найкраще вино, — прокоментував Філ, зловивши на собі мій погляд і усміхнувшись саме мені.

Я теж усміхнулась у відповідь. Мені подобалася увага чоловіків, правда, коли Кір був поруч, я не ризикувала з кимось навіть мінімально фліртувати, бо знала, що він дуже ревнивий. Не те, щоб він влаштовував мені якісь розбірки, але я одразу бачила, як він стає похмурим, замовкає і сторониться мене, а я тоді почувалася винною. Тож просто не допускала таких ситуацій, коли в нього міг виникнути привід для ревнощів. 

Але зараз його тут не було, тому я могла й усміхнутися Філу. Сподіваюся, його дружина не буде проти?