Розділ 6. Даміан

Ось я стою в аеропорті та чекаю на Ару, вона з хвилину на хвилину має вийти. А ось і вона.

  — Привіт, — промовив я і міцно обійняв сестру. — Як же я за тобою скучив.

  — Я також дуже сильно скучила, — ми сіли в машину та поїхали до нас додому. — Куди ми їдемо? Наскільки я пам’ятаю ти живеш в іншому кінці міста.

  — Так, раніше я жив там, але тепер у мене є сім’я, тому жити в квартирі з маленькою дитиною, не варіант, хоч квартира і доволі простора, — в очах сестри можна було побачити подив.

  — Що? В тебе є сім’я?

  — Так, є син та наречена.

  — Стоп… син, коли ти встиг? І хто твоя наречена? — схоже це було десь 10 частиною тих запитань, які вона хотіла запитати.

  — Почну з кінця, — я важко вдихнув та продовжив. — Мою наречену звати Аделаїда Рікардо…

  — Зачекай, це та, що Бос мафії Сицилії?

  — Так, це вона, — продовжив розповідати далі. — Більше року тому ми переспали і вона завагітніла, а близько двох місяців тому я дізнався про те, що в мене є син і звати його Тео.

  — Тео? — дівчина здивувалася, що саме так звати мого сина тим більше від ворога.

  — Так Тео, це все Аврора. Вона розповіла Аделаїді про те, що я так мріяв назвати свого сина. — Далі ми говорили про життя Ари в Лос-Анжелисі. Ми навіть не помітили, як добралися додому.

Поки дівчата говорили я замаринував м’ясо. Тео весь час крутився біля мене. Тому коли я завершив взяв його на руки, якраз в цей час в двері подзвонили, схоже приїхали наші гості. Це були Алекс та Аврора. Я вирішив закінчити цю справу раз і назавжди.

  — Алекс, пішли поговоримо, — найкращий друг кивнув і ми попрямували до мого кабінету.

  — Моя думка стосовно Аврори не змінилась, — відразу почав казати Алекс.

  — А тепер послухай мене: я дуже сильно люблю Аврору і якщо ти її скривдиш то я тебе вб’ю. Зрозуміло?

  — Так, я тебе зрозумів, — хлопець посміхнувся. — Дякую.

Поки ми говорили приїхали і інші гості. Ми займались приготуванням м’яса, а дівчата сервірували стіл.

  — Ну, як тобі жити з дитиною та дружиною? — запитав Адам.

  — Це просто прекрасно, — посміхнувся я дивлячись на Пташку, а також на сина, який спав у візочку.

  — Я взагалі не уявляю себе в ролі чоловіка та батька, — промовив Адам перевертаючи м’ясо.

  — Я також так думав, поки в моєму житті не з’явились вони.

Коли все було готово ми сіли за стіл. Це був неймовірно атмосферний вечір. У нас залишилися всі, крім Адама та Матео, у них були справи. На годиннику була 10 тому я вирішив трохи попрацювати, десь через годну в двері постукали. Я відразу зрозумів хто це.

  — Заходь, — до кабінету зайшла Пташка. — Нічого собі, — сказав я розглядаючи її тіло, яке було прикрите коротеньким халатом.

  — Тобі подобається? — дівчина запитала так, ніби не бачила моєї реакції.

  — Ти з мене знущаєшся? — дівчина сіла просто мені на коліна. — Не роби цього, — я хотів цього, але в мене були деякі термінові справи, які потрібно було вирішити негайно.

  — Ти мене не хочеш? — в очах дівчини можна було побачити натяк на образу, вона встала з моїх колін та вже хотіла йти, проте я її зупинив.

— Ні, я дуже хочу, але в мене є деякі справи.

  — Тоді, не буду ВАМ заважати, — вона висмикнула руку та попрямувала на вихід із будинку.

  — Кохана, я не це мав на увазі, — але дівчина вже закрила двері.

Я хотів піти за нею, але розумію, що можу зробити тільки гірше, але й працювати я вже не можу, тому хвилин через 10 я пішов до нашої спальні, проте Аделаїди там не було, вона знаходилась на балконі. Я вийшов до неї та обійняв її за талію.

  — Не чіпай мене, — прокричала пташка, схоже вона сильно образилась.

  — Кохана, я не хотів тебе образити.

  — В тебе є справи іди їх та вирішуй, — а це буде важче ніж, я думав.

  — Кохана, будь ласка, заспокойся.

  — Не чіпай мене, — я в свою чергу взяв її на руки та поніс до спальні.

Аделаїда почала мене бити, але мене це не зупинило. Я поклав її на ліжко.

  — Не чіпай мене, будь ласка, — я зрозумів, що далі буде тільки гірше, тому я просто ліг на свою половину ліжка.

Зранку я відчув, що до мене хтось сильно прижався. Відкривши очі я побачив Аделаїду. Вона ще спала тому я просто обійняв її. Через деякий час я відчув, що дівчина прокинулась, проте вона не намагалась вибратись з моїх обіймів. Я повільно відкрив очі.

  — Доброго ранку, — сказав я, але відповіді не було. — Годі вже, так, я вчинив не правильно, аде досить ображатися.

  — Що в тебе були за справи? — очі дівчини уважно спостерігали за мімікою на моєму обличчі.

  — На одну із наших поставок напали іспанці та французи, тому мені треба було запитати про стан наших. А тут ти в цьому неймовірно сексуальній білизні, я дуже хотів тебе, але розумів, що не зможу думати ні про що, крім роботи.

  — Я можу тобі допомогти? — я вже хотів заперечити, але Аделаїда продовжила, — Я зараз запитую не як твоя дівчина, а як частина цього кримінального світу. — я важко видихнув.

— Мені здається, що в нас завівся кріт, — сказав я.

  — Я можу цим зайнятися.

  — Але з однією умовою, — я не міг ризикувати, не Пташкою, — як тільки ти дізнаєшся щось, або твоє життя буде в небезпеці ти обов’язково скажеш мені про це.

  — Добре, — дівчина прижалась до мене, я поцілував її це могло б піти і далі, але ми почули шурхіт у відео-няні, — упс, схоже хтось хоче до мами і тата.

  — Ну, тоді пішли до нашого принца, — коли ми зайшли до дитячої Тео посміхався нам показуючи два 2 зубчика, які недавно вилізли. Аделаїда взяла його на руки.

  — А кому сьогодні виповнилося 6 місяців? — запитала Пташка дивлячись на сина, він в свою чергу знову посміхнувся та прижався до неї.

  — До речі, я тобі нічого не подарував за народження сина, тому ось, — я протягнув їй каблучку з діамантами, — проте це ще не все, — я дістав ще одну каблучку, — Ти вийдеш за мене заміж?