Глава 5. Хранитель Хвилин

Біжи!
Шість першим стрибнув із даху на старий дерев'яний балкон.

Єва зупинилася на краю.
- Ти серйозно?!
- Ні, я просто люблю стояти під час Полювання!
Позаду почулося шарудіння плащів.
Безликі наближалися.
Єва подивилася вниз.
- Я не стрибну.
- Стрибнеш.
- Не стрибну!
- Тоді вони тебе заберуть.
Єва розбіглася.
- А-А-А!
Гуп!
Вона впала просто на Шістьох.
- Злізь із мене.
- Вибач.
- У тебе коліна гострі.
- А в тебе шість очей.
- Яке це має відношення?!
Вони втекли через вікно й опинилися на дивному ринку.
Тут продавали банки зі світлом, маленькі хмаринки на нитках 
і пляшечки з написом:
СМІХ. СВІЖИЙ.
ТРИ ХВИЛИНИ — ОДНА МОНЕТА.
- Тут продають сміх?
- Тут продають усе, — відповів Шість.
- Навіть спогади?
- Особливо спогади.

На одному зі столів лежали скляні кульки. У кожній рухався 
чужий спогад: море, дитячий сміх, чиїсь обійми.
Стара продавчиня схопила Єву за зап'ястя.
- Ти ще пам'ятаєш мамин голос?
- Так!
- Запах дому?
- Так.
- Обличчя брата?
- Так!
Стара відпустила її.
- Тоді не затримуйся тут надовго.
Нарешті вони дісталися годинникової вежі.
На її фасаді висіли сотні годинників. Жоден не показував 
однаковий час.
- Навіщо стільки?
- Хранитель збирає час.
- Як можна збирати час?
- Так само, як люди його марнують.
Єва глянула на Шістьох.
- Це було навіть розумно.
- Я тренуюся.
Усередині їх зустрів високий чоловік у темному костюмі.
Замість голови в нього був круглий годинник.
- Ого, — сказала Єва.
- Усі кажуть "ого", — відповів Хранитель.
Він знав її ім'я.
І знав Едді.

Коли Єва показала Перо, стрілки на його обличчі почали 
шалено крутитися.
- Неможливо.
- Що?
- Воно вибрало тебе.
Хранитель попередив:
- Ти повинна повернутися у свій світ до третього дзвону.
- А якщо ні?
- Для тебе двері зачиняться назавжди.
Раптом на столі задзвонив маленький годинник.
На циферблаті було вигравіювано:
ДЕМ'ЯН
- Звідки у вас ім'я мого брата?!
- Він не повинен був прокинутися.
- Дем'ян удома!
- Його тіло — так.
Стрілка годинника рухалася дедалі швидше.
- Хтось знайшов його з іншого боку.
ДОННН...
Третій дзвін.
Хранитель подивився на Єву.
- Ми запізнилися.
- Що тепер?
- Тепер двері між вашими світами відчиняє не Єва.
- А хто?
- Твій брат.