Глава 2. Той, кого бояться в темряві

Єва дивилася на істоту.
Червоне око.

Зелене.
Дивні крила.
І раптом слово саме з'явилося в її голові.
- Едді.
Істота завмерла.
- Що ти сказала?
- Тебе звати Едді.
- Хто тобі сказав?
- Ніхто.
Він підійшов ближче.
Єва підняла стілець перед собою.
- Не підходь.
Едді подивився на стілець.
- Ти збираєшся перемогти мене меблями?
- Якщо треба.
- Мені вже подобається цей вечір.
- А мені ні.
Едді раптом став серйозним.
- Ти не повинна була сюди потрапити.
- Я теж так думаю. Покажи дорогу додому.
- Не можу.
- Чому?
- Бо ти вже не пам'ятаєш, звідки прийшла.
- Що?!
Єва швидко подумала про свою кімнату.
Ліжко.
Вікно.
Маму.

Дем'яна.
Все було на місці.
- Пам'ятаю.
- Поки що.
Едді пояснив, що цей світ бере плату за тих, хто 
затримується. Не гроші. Спогади.
- Спочатку забудеш якусь пісню. Потім ім'я вчительки. Потім 
запах дому. А потім...
- Що?
- Тих, заради кого хочеш повернутися.
Ззовні щось провело по дверях кігтем.
Шкр-р-р-р...
Єва здригнулася.
- Це те, що гналося за мною?
- Ні.
- А хто гнався?
Едді підняв лапу.
- Я.
- ТИ?!
- Я кричав не йти до будинку.
- Можна було почати з "привіт, я не хочу тебе з'їсти"!
- Я не дуже товариський.
Шкр-р-р-р...
Цього разу звук був ближче.
А потім за дверима пролунав голос:
- Єво...
Вона зблідла.
- Дем'ян?

Єво... відкрий.
Єва кинулася до дверей.
Едді схопив її лапою.
- Не смій.
- Там мій брат!
- Там немає твого брата.
- Відпусти!
Голос змінився.
- Єво, сонечко... це мама. Відкрий.
Єва перестала вириватися.
Едді нахилився до її вуха.
- Запам'ятай перше правило.
- Яке?
- Якщо в темряві тебе кличе той, кого ти любиш, спочатку 
переконайся, що це справді він.
Замок клацнув.
Сам.
Двері повільно прочинилися.
За ними не було лісу.
Лише суцільна темрява.
А посеред неї — біла усмішка.
Занадто широка.
- Єво...
Едді розправив крила.
- Біжи.
- А ти?
- Я сказав: біжи!
Темрява ринула всередину.

Едді стрибнув їй назустріч.
Єва побігла до сходів у задній частині будинку.
Позаду щось заревіло.
Одне чорне перо відірвалося від крила Едді й впало біля 
Євиних ніг.
Вона схопила його.
На мить Перо спалахнуло зеленим і червоним.
Єва озирнулася.
Темрява накрила Едді.
- ЕДДІ!
З темряви долинув його голос:
- БІЖИ, ЄВО!
І вона побігла.