Розділ 39

Лев

Серед тижня до мене в офіс заїхав Еміль. Давненько не бачилися. П'ємо вже по третій чашці кави, обговорюючи останні новини. Моя поїздка на диво-риболовлю друга особливо веселить.

- Леве, ну ти даєш. Хто на риболовлю бере з собою колишню?

Кхм-кхм.

- Не колишню, - уточнюю серйозно.

- Хочеш сказати, що вона…

- Так, Варя зі мною, і не тільки як мати спадкоємця. Вона моя і це вже не зміниться, - додаю, не лишаючи навіть краплі для сумніву.

Здавалося б, що може статися за одні вихідні з виїздом за місто? Багато всього! Незабутнього і довгоочікуваного!

Варя зважилася не просто спробувати заново стосунки. Вона зізналася мені в почуттях. Подарувала неймовірно чудову ніч. Якщо рахувати далі, то ночі для нас тривають. Ну мене хіба виженеш тепер з її спальні. Навіть моя секретарка помітила, який я щасливий до роботи повернувся.

- Твоя задоволена пика мене заспокоює, - сміється Еміль. - Якщо мій друг і здурів, то ні про що шкодувати не буде.

- Ще б пак! Уяви собі, втратити щось дороге і найважливіше, а потім нарешті повернути.

- Ні-і, мені складно уявити. До втрат я легко ставлюся, - безтурботно відмахується.

- От як закохаєшся в когось, як я, тоді заговориш по-іншому. А якщо ще й татом станеш, тоді-і…

- Все, Леве. Та ну тебе, так і хочеш затягнути мене у свій клуб татусів.

Еміль енергійно від щастя відмахується.

- Чому б і ні? Для тебе там знайдеться містечко. До речі, ще одна є вакансія, - вичікуюче дивлюся на нього.

- Після клубу татусів мені вже страшно питати!

- Та годі тобі, я про інше. Подумую, кого б оце взяти свідком на весілля?

- І він ще подумує! Звісно ж, мене!

З'являється нова тема для обговорень. Еміль любитель підколювати, і серйозні стосунки заводити не поспішає. Але якщо потрібна його підтримка і допомога, то швидко підключиться, не підведе.

***

Весь наступний тиждень майже ніщо не затьмарює щасливі зміни у моєму втраченому житті колишнього холостяка.

Пару разів затягнув на побачення Варю, в інші дні разом з сином гуляли. Марк побував у мене в офісі, в кожен кабінет забігав. Співробітники залишилися в захваті від непосидючого малюка.

Наступного разу син просив взяти його разом з Роні, цуценяті теж там треба все показати. Чого-чого, а собак у мене там ще не було. Але я вже простіше до всього ставлюся. Куди ж без Роні? Прогулянки з цуценям нам дуже допомогли свого часу зблизитись з Варею.

Залишається відкритим питання щодо окремої спальні. Поки Варя не готова сина одного залишати на всю ніч. Що ж, почекаємо ще, він у нас швидко стає самостійним. А поки я нахабно, як би Варя назвала "варварськи", перемістився зі своєї спальні в її. Щоночі хочу засинати і прокидатися з коханою.

І залишається досі це гнітюче “майже” для нашого спокою. Анонім з погрозами ніяк не заспокоїться. Тільки ловлять його слід, він тут же змінює блокування, перекидаючи з'єднання через зашифровані сайти.

Ще трохи й схопимо мерзотника. Я впевнений у цьому!

Тихі кроки все одно видають мене завчасно. Раніше спрацьовувало. Але зараз Варя, немов відчула.

Піднімає очі від ноутбука і скрикує:

- Леве? Та ти ж з офісу мені щойно дзвонив!

- Хотів зробити сюрприз. І взагалі я скучив!

Ставлю на стіл кошик з квітами.

Варя підскакує, і ось уже обіймає мене. А я її міцно тримаю, і не хочеться відпускати. Так і є, я був в офісі, потім зустріч зірвалася, переніс нараду, та й сам не помітив, як додому лечу додому.

З недавніх пір на мене тут навіть чекають. Хоча й дивуються, якщо приїжджаю раптово.

- Мені здається, їдальня не найзручніше місце для роботи, - оцінюю обстановку навколо ноутбука Варі.

Начебто й непогано - у неї і чай, і печиво поруч - все напоготові для творчого натхнення.

- Зручно, я звикла, - посміхається моя дівчинка. - У квартирі займалася перекладами на кухні ночами. Зараз займаю їдальню вдень, іноді у дворі на лавці, а то вночі не виходить.

- О так, вночі у нас є справи цікавіше!

Цілую на підтвердження її солодкі губки.

Терміново захотілося ці самі «справи» зробити. Та я взагалі скажений, Варя незабаром повісить від мене замок на дверях спальні. Доведеться тоді лізти через вікно.

Ех, та я як завгодно проберуся, аби залишитись з коханою.

- Бери квіти, я все інше, пошукаємо тобі кабінет, - поки що відкладаю бажання затягнути Варю до спальні, та тягну в коридор.

Є у мене в цьому маєтку одне непогане містечко. Якраз навпроти мого кабінету, така ж кімната за розмірами. Колись я збирався облаштувати там все для помічника. Працювати частіше з дому. Але потім не вийшло, часто в офіс смикали, то мені простіше мати там помічників.

Заводжу Варю у другий кабінет. Оновити частину меблів і провести прибирання тут не завадить. Але є новий стіл, крісло, велике вікно. От ще кошик з квітами з'явиться.

- Леве, ну це необов'язково…

Варя зніяковіло відмовляється, і в той же час, оглядається, пробігає до вікна, крутить крісло і по столу ковзає пальчиками.

- Не хочеш своє особисте робоче місце?

- Відмовлятися не буду, просто я і не думала про нього.

- А ти задумайся, Варваро. Я вже зрозумів, тебе не можна відірвати від роботи. Навіть розмірковую, чи не відкрити мені в офісі ставку перекладача? Кандидатка є, мені особисто підходить.

Варя обходить стіл, і такий у неї погляд пустотливий.

- Якщо твоя кандидатка не впорається?

- Ух, як оштрафую тоді, - дражню я, обхоплюючи Варю за талію. - Ми ж укладемо з нею договір.

- Жахливий договір Чернявського на сотню пунктів? - хіхікає, подражнюючи в свою чергу.

- Він самий! Включно: прогулянки зі мною, поцілунки в перервах і коли нам захочеться. Та ще щось обов'язково цікаве вигадаю!

- Отже, генеральний бос пропонує мені, скромній дівчині, місце у великій компанії?

Впевнено киваю.

- З окремим кабінетом в офісі і тут. Але спочатку треба перевірити, який для неї робити випробувальний термін…