Розділ 33

Лев

- Тільки ти їж добре. Не забувай ручки мити та якщо щось трапиться, то обов'язково говори вихователю.

- Мам, ну матусю, там у м'яч грають, пусти.

Марк виривається з міцних обіймів дуже схвильованої Варі.

- Тато, я побіг!

Встигає ще легенько схопитися за мою руку та кулею несеться на територію поля.

Вже тиждень минув, як я почув на свою адресу «ТАТО». Напевно, з тієї миті найбільше повірив, що я, справді, батько. Ніякі ДНК не замінять почути нове звання “татка". Отак от з легкої дитячої руки перетворився не лише за формальністю батьком. Незвично, але як же все-таки круто!

- Варь, тут суперсучасний дитячий садок для дітей. Велика територія з розвагами. Годують як у кращих готелях. Охорони повно, в будь-яку мить ми можемо перевірити сина по камерах. Навіть додаток створили, щоб не хвилювалися батьки.

- Та я не про те, аби Марку сподобалось. Адже він навіть бився в минулому садку. Засмученим іноді приходив.

- Якби ти знала, скільки я бився!

До нас підходить директор приватного садочка, запрошує на екскурсію. Враження поки що позитивні. Мені найважливіше знати про безпеку. Варю хвилює, щоб малюк подружився та легко звикав до нового колективу дітей.

Чудово звикає! Після екскурсії ми ще раз заглянули у двір. Марку взагалі не до нас. Бігає, весело грає в компанії таких же непосидючих хлопчиків.

- Перший важливий день для Марка, обов'язково потрібно відзначити, - знаходжу привід, коли ми виходимо за територію.

- У тебе є пропозиції? - призупиняється Варя.

Дуже багато пропозицій.

Тільки поки не всі вони спрацьовують.

Подарунки роблю, але Варя до них ставиться досі насторожено. Частіше відмовляється, або приймає, як ніби на час договору. Нелегко її домагатися. Чи мені не знати!

- Авжеж, цілий план продумав! Ми зараз поїдемо кататися на батутах, кидатися морозивом, купатися у фонтані…

- Леве! Ти жартуєш зараз?

Усвідомивши себе татком, відчуваю, можу піти й на більше. Та чого там, я вчора реально скотився з гірки в своєму дворі, отримав від Марка м'ячем у голову, а потім ми різалися в тирі так гучно, що мої працівники злякано заглядали дізнатися - чи все добре у нас.

- Є й інша програма, - беру її за руку. - Ми поїдемо до ресторану на обід.

Не уточнюю, що ресторан непростий. Нехай інтрига залишиться.

***

Варя

Не сперечаюсь. Обідати з Левом або на самоті в його великому будинку... раніше б, скоріше за все, вибрала другий варіант. Але останнім часом ми зблизилися. Навіть вечорами чекаю на повернення Лева додому.

Мені здається, ми могли б заради сина залишитися друзями. Тільки часом відверто-палаючі погляди Лева, ті два солодких поцілунка і моє тремтіння, коли він бере мене за руку... то все перекреслює. Бо нормальними друзями навіть заради сина нас не назвеш.

І що дивуватися. Був у мене вже Дмитро, начебто друг. Але як з'ясувалося, і він планував чогось більше…

- Нічого собі, який ресторан. Біля води, на корабель схожий, - із захопленням розглядаю незвичайний заклад.

У таке місце Лев нас з Марком ще не привозив. Сама б я, тим паче, тут не побувала.

- Звичайний заклад. Знайомі хвалили смачне меню від шеф кухаря. Тепер і ми спробуємо.

Лев заводить мене всередину. Займаємо столик на відкритій палубі. Офіціант приносить замовлення і... бажає приємного не обіду, а плавання.

Що?

- Чому плавання? - розгублено дивлюся на усміхненого Лева.

- Варю, подивися на річку. Відчувається вже?

О так, так.

Я відчуваю, як качати починає. І наш ресторанчик раптом відчалив од берега.

- Але як так? Ми ж збиралися просто пообідати.

- У подорожі з хвилями обідати цікавіше. Та ще й у компанії вродливої дівчини - подвійне задоволення.

Ой, ну бентежить.

Знову мене хитрістю викрав, тільки тепер на водну прогулянку. Несподіванка для Лева - друге ім'я. Тільки їхали, йшли по землі, а ось вже й гойдаємося на дрібних хвилях.

- Вмієш адже ти здивувати, - озираюся на берег позаду. - Ми не надто далеко запливемо? Нас назад на місце повернуть?

Чарівна посмішка Лева мало про що говорить. Більше його погляд, такий палаючий і проникливий до мурашок.

- Якщо не повернуть, то я тебе не кину на безлюдному острові. Хочу, щоб ти повірила в це... і прийняла ще одну мою пропозицію.

Ще одну…

Луною хвилювання розноситься в думках.

Піднімаю з посмішкою келих, але навряд чи виходить від пронизливого погляду Льва приховати напругу. Він дуже добре знає мене, а я його менше ніж думала. Адже стільки разів не змогла вгадати, що він збирається далі зробити.

Як і домовлялись, відзначаємо смачним обідом новий етап у житті сина. Лев раз у раз натякає, що не лише для Марка приємні зміни. А я все чекаю, чим ще таким вразить.

Хочеться запитати, не витримую.

Але, якщо чесно, страшно почути щось зовсім вже непередбачуване.

Що? От що?

Нові умови впише в договір?

А якщо... передумав? Закінчить договір завчасно? Тоді я повинна б зрадіти, видихнути з полегшенням. Але чомусь нічого подібного не відчуваю, крім порожнечі та розчарування.

Пробувала внутрішньо готуватися. Та як, коли Лев відволікає, вся його увага на мені, безжально топить у чарівності, і мало наші переглядки нагадують зустріч всього лише друзів.

- Варенько, давай пройдемося по палубі, - запрошує.

- Підемо, - погоджуюся.

Хвилювання ще більше зашкалює.

- Почекай. Ти ж тремтиш, - Лев скидає з себе піджак, і дбайливо мене в нього закутує. - Думав, спекотний день, вітерець невеликий…

- Від качки, напевно. Все гаразд.

Та не пояснювати ж, що тремчу не через легкий вітерець. Є й більш хвилююча кароока причина. Та, що лякає новими пропозиціями!

Ми гуляємо на відкритій палубі. Крім нас, є ще дві пари. Велика територія ресторану з різними зонами дозволяє з ними навіть не перетинатися. Огляд приголомшливий на блискучі хвилі та миготливі зелені острівці.

Лев обіцяє незабаром відправитися нам у плавання втрьох. О так, Марку б точно сподобалося.