Розділ 27

Варя

До початку благодійного аукціону, поступово забуваю про існування Єви. Як виявилося, даремно. Нікуди вона не поділася. Варто було нам перейти в інший зал, як тут же колишня Лева, ніби «випадково» з нами зіткнулася.

- О, яка зустріч! - награно голосно вітає Лева, посилаючи в мене злорадну усмішку.

Єва прийшла в елегантній чорній сукні зі спокусливим розрізом до середини стегна. На грудях виблискує кольє... дуже знайоме.

- Побачилися, і вистачить, - бурчить мій фіктивний наречений.

І за руку мене відтягує від неї подалі.

- Чому ж вистачить? Попереду цілий вечір. А я нікуди не поспішаю, - дає зрозуміти, що на очі ще планує попадатися.

- Гарного тоді тобі вечора, - сухо бажає їй Лев. - І, до речі, ти ж не могла отримати запрошення? - поглядом пробігається по залу.

- Якщо я тут, отже, могла, - навіть реготнула красуня.

До неї зі спини наближається літній чоловік з тростиною.

- Єво! Я тебе шукаю. Ти повинна пам'ятати, що у мене хворі коліна!

- Так-так, любий. Пробач. Я місця нам хотіла краще зайняти.

- Гаразд, лялечко. Підемо займати.

І так ось парочка Єви з якимось літнім олігархом від нас віддаляється. Але це була б не Єва, якби не обернулася. Та із такою загрозою пропалила мене поглядом, що я захиталася на підборах.

- Вхідний квиток вона все-таки отримала, - виривається із зітханням у мене.

- О так, швидко прилаштувалася, - хмикає Лев, швидко втрачаючи до неї цікавість, і веде мене на середній ряд займати комфортні крісла.

Можливо, Лев і викинув з думок колишню. Він такий, що міг. Чи то мені не знати!

Тільки я сумніваюся, що Єва задоволена зміною багатого красеня на буркотливого партнера, який їй годиться в татусі та змушує пам'ятати про коліна. Швидше за все, точить на мене довгі кігті. Розважлива злюка на кшталт неї, навряд чи спокійно зможе змиритися.

Під час аукціону піднімається галас. Розігрують багато лотів. І тут вже йдеться не стільки про внесок на добру справу, як змагання гаманцями і статус підтверджувати.

- Кумедно, - на відміну від багатьох, Лев веселиться.

- Ти теж у битві плануєш брати участь?

- Ні, не брати участь. Вигравати! Почекаю, що запропонують цікавіше, те й заберу. Античні тріснуті вази не мотивують напружуватися.

Не знаю, як вази, а я і без мотивацій напружена. Лев з'єднав на публіці наші руки разом. То стискає мою долоню, то ніжно великим пальцем погладжує.

Ох-х… Намагаюся рівніше дихати.

Здається, якщо раптом охну, на три ряди вперед буде чутно. Тому мовчу і тримаюся, а хвилююче тремтіння вирує.

- Я-ясно, кращого не дочекаюся. Доведеться брати, - тихо бурмоче Лев, коли оголошують наступний лот і виносять картину із зображенням галявини з ромашками.

Тільки під кінець торгів Лев перебиває останню ставку. Ще пару разів його намагалися перебити, але тут він з розмахом накидає зверху. І картина з ромашками дістається йому.

- Вітаю, - шепочу.

- А я тебе, Варваро. Картину не для себе забираю, - з натяком підморгує, від чого я червонію.

Проте не сперечатися ж прямо тут, що полотно відомого художника занадто дорогий подарунок. Вже не кажучи про сапфіри, що виблискують на мені.

Єва відразу помітила. Авжеж... вона б не пропустила таке. З її-то невгамовною потребою до всього блискучого і дорогоцінного.

Після завершення аукціону, велика частина гостей переходить до банкетного залу. Я, попередивши, відлучаюся в дамську кімнату. Швидко справляюся в кабінці, виходжу до умивальників. Ще хочу написати Юльці, вона просила тримати її в курсі подій. Тільки-но дістаю з сумочки телефон, як вривається розлючена Єва.

- Думаєш, це тобі зійде з рук наречених красти? - без усяких передмов нападає.

- Думаю, нам нема про що розмовляти.

Намагаюся її обійти. Але Єва нахабно затуляє прохід.

- Помиляєшся! Ти, ти, - тицяючи, направляє на мене палець з кігтиком, прикрашений стразами. - Ти пошкодуєш! Лев потім кине і тебе! Знайшлася тут сама хитра, дитинку підсунула. Хрін тобі, а не щастя з моїм Левом!

- Почекай, щось не сходиться, - теж відкидаю викання, раз вона так грубо зі мною. - У тебе вже інший чоловік, але продовжуєш називати Лева своїм…

- А, розумна занадто! - пирхає. - Сина підсунула і в шоколаді, так? Вказувати мені смієш, з ким бути, кого бажати? Ну ні вже, не вийде. Лева я у тебе назад заберу! І взагалі, я тебе десь бачила раніше... до парку... не можу поки згадати, де саме? - примружившись, нібито напружує звивини.

Хіба вона не втекла з психлікарні?

Зараз я в цьому ду-уже сумніваюся.

- Тобі б заспокоїтися, Єво. Ми не одні, - киваю на ошатну жінку, що теж увійшла до вбиральні.

- Пощастило тобі. Інакше б, як отримала, - стискає кулаки.

- Моя порада заспокоїтися, все ще в силі. Не обманюйся, якщо думаєш, що я за себе постояти не зможу.

Швидко покидаю огидну компанію Єви. Це ще пронесло, що вона досі не зрозуміла, де мене бачила, і хто їй допомагав обирати обручки.

То як їй, га? Не обманюйся, постою за себе!

А що?

Якщо доведе, то можу теж добряче врізати. Єва вище, але я зате буду спритнішою. Нехай раніше і не траплялося такого. Але й не дратував мене настільки ніхто, як ця пихата Євка. З тієї самої першої зустрічі злить і дратує.

- Варю, все гаразд? - мене ловить за руку Лев.

Я його навіть не помітила, думала про своє і попрямувала не в той бік.

- Ну так, майже…

- Отже, саме час тебе вкрасти на танець, - заманливо бровами рухає. - Підемо, там якраз музиканти запалюють.

- Обов'язково нам танцювати?

- Ще б пак! Наша пара нічого не пропустить.

Озирнутися не встигаю, як ми вже на майданчику рухаємося в такт приємної мелодії в оточенні інших пар. Руки Лева раз у раз ковзають по моїй талії то вище, то нижче, то погладжують, а то і притискають міцніше до себе.

Невже це, справді, необхідно для моєї ролі?!