Розділ 24

Бігати по місту в пошуках вбрання не довелося. Водій отримав точні адреси трьох бутиків, і возив нас з Юлею за завданням господаря.

- Очмані-іти! Я навіть не думала, що всередину таких люксових бутиків потраплю, - охає подруга, коли ми входимо в третє і останнє зі списку приміщення з дизайнерською колекцією.

- А я і не збиралася сюди потрапляти. Є ж місця, де теж пристойні речі... - тихенько підтримую розмову, обережно наступаючи на блискучу мармурову підлогу під ногами.

- Радо вітаємо, прегарних пані!

До нас виходить з розкритими руками усміхнений стиліст-консультант, чоловік у смугастому костюмчику. У минулих приблизно так само зустрічали жінки. Теж місця закачатася, бо мало нагадували звичайні крамниці з одягом. Швидше фойє елітної спа-зони. Із затишними канапами, куди приносять каву зі смаколиками і називають не покупцями, а гостями.

Але ми в перших двох бутиках надовго не затрималися. Надто вже, як на мене, екстремально виглядали відверті сукні. За показами на доріжках відомих дизайнерів не стежу. Якось випадково траплялися на очі. І я все думала, куди можна надіти такі сукні, в яких груди прикривають лише смужки, а спідниця безсоромно прозора. Уявила, як Лев мене такою напівголою побачить. Стало спекотно! Ввічливо пояснила, що ще подумаю, і швиденько на вихід втекла.

- Ми теж радіємо, - бурмочемо злякано з Юлею.

Вона вже пошкодувала, напевно, що вирішила витратити частину вихідного на мене.

- Дозвольте пригостити вас смачними коктейлями, поки дівчатка виберуть найкраще? - пропонує стиліст, підводячи нас до канапи навпроти примірочних.

- Якщо можна, то по склянці водички ми б випили, - скромно прошу.

- Зараз організуємо в кращому вигляді для чудових гостей, - сяє стиліст, як ніби чекав лише на нас і дочекався нарешті.

Невдовзі приносять на столик келихи з водою, коктейлями, вазочки з цукерками і зефірками.

Стиліст кличе мене в сусідній зал із дзеркалами. Легкими рухами мірки знімає. Невпинно обсипає комплиментами. Яка я струнка, вродлива. І приємно, і ніяково, ну і базіка ж він.

- Непогано сидимо, - шепоче Юлька, коли нас ненадовго залишають одних.

Вона вже пробує коктейль, задоволено мружиться.

- Якщо знову принесуть таке, у чому соромно показатися на людях? - я про своє переймаюсь, і сама не помітила, як теж схопила келишок з коктейлем, а не водою.

М-м... освіжаючий, з лаймом. Вони ж нам не підсипали нічого, щоб без покупок не надумали йти?

- Зараз подивимось. Але дивно все-таки, - задумливо тягне подруга. - Чому тільки в цих місцях вибирати? Хіба ти не сама вирішуєш?

О, якби ж то.

Тільки випадок не той.

- Якийсь буде урочистий вечір, збереться еліта міста і ще може хто, я не знаю. Для таких заходів дівчата мають відповідно виглядати.

- Так, ти права. Я чула від однієї з клієнток, що вона ламає голову кожен раз, коли з чоловіком чекає на черговий вихід у світське суспільство. То ось у таких бутиках є можливість придбати ексклюзив. Ну щоб ніхто більше схожу сукню на твою не купив. Інакше навіки ганьба, жахлива подія, - закочує очі й сміється.

- І як я раніше жила з таким жахом, - я теж сміюся.

- Та то дурниця все. Татусь твого Марка, напевно, щедрий. Він хоче, щоб ти себе принцесою відчула.

- Цікаво, як ти це зрозуміла? Бачила його всього два рази.

- Коли бачила в перший раз з минулою нареченою, він був такий роздратований. Другий раз, як ніби інша людина. На тебе він дивився зовсім іншими очима. І сьогодні ж помітно. Нас зустрічають так, ніби попереджали. Та й вибір вбрання ж за тобою. Отже, довіряє!

Еге-еге, так довіряє, що часто нагадує про договір.

- Все, поки не виберемо тобі вбрання принцеси, не підемо, - Юлька рішуче плескає по підлокітнику.

- Пропонуєш тут надовго залишитися?

- А що, коктейль смачний. Я б від добавки не відмовилася.

Нашу балаканину перериває поява стиліста у супроводі усміхнених дівчат. Стелажі з сукнями притягли до примірочної. Схвильованим поглядом оглядаю, скільки ж всього переміряти. Одне заспокоює, не бачу суконь зі шкіряних смужок і сіток.

- Ну, гайда за красою! - подруга піднімає келих, відправляючи мене до примірочної.

Все-таки пощастило, що я не одна. То б розгубилася зовсім. І добре, що Лев не бере участі. Ще більше б не знала, куди себе подіти під його палючим поглядом.

Згадалося, як ми вчора вигулювали Роні... в якусь мить, я відчувала, що ось-ось поцілує.

Навіщо я це відчуваю?

Не цілував адже!

***

Наодинці з Левом небезпечно залишатися. Навіть роки потому він примудряється хвилювати, красти мої думки та заважати рішочому настрою не вестися на нього.

Перед приміркою першої сукні, дзвоню Надії дізнатися, як там Марк. Взагалі я не збиралася його залишати. Але вранці привезли великий батут з гірками. Почали встановлювати. Синок весь там, бігає, чекає. Які крамниці? Які сукні? У нього Роні і батут. Дуже просився залишити його.

Надія приємна жінка, хоч і з дивацтвами. Все-таки я зважилася, залишила. Тепер серце неспокійне, як же без мене мій малюк?

Надія швидко відповідає на виклик. Заспокоює, що все добре. Марк катається, стрибає, бігає за цуценям. А за ним з тарілками бігають співробітники. Всі турбуються, щоб дитина не залишалась голодна.

- Мам, це суперово! Роні, Роні, побігли кататися!

Мені дали почути голос сина. Відразу зрозуміло - зайнята дитина, і йому цікавіше там, ніж з нами нудьгувати на шопінгу.

- Не переймайтеся. Якщо зголодніє, він сам попросить, - кажу Надії, більше вже хвилюючись за бідних співробітників з тарілками.

Настрій покращився. Видихнула.

І перейшла до примірки.

Перша сукня більше сподобалась Юлі, вона така елегантна, до підлоги, з привабливими розрізами з обох боків.

Другу сукню розхвалив стиліст, але я сумнівалася, хоча теж дуже-дуже цікава.

Ще десять суконь полетіли, одна за одною. Кожен раз доводилося виходити з примірочної, яка більше нагадує м'яку кімнату з дзеркалами, ніж кабінку, до чого я звикла.