Розділ 17

Варя

Хм, подивимося… Чим ще Лев мене добити збирається?

Зазвичай, я спокійніше перевіряю робочі договори. Але тут випадок особливий. Відчуття пастки переслідує. Тому уважно пробігаю очима по рядках, задаю попутно питання.

З приводу одягу все так і прописано. Лев бере на себе повне фінансове забезпечення. Я повинна приймати і погоджуватися на ті образи, які відповідають моєму положенню. Хитро завернув, не причепишся.

- Леве, гаразд речі, але ти не повинен вирішувати так відразу з приводу Марка, - переходжу до наступного пункту. - У садок я сама його зможу возити, якщо син захоче.

- Добре.

Невже просто погодився?

- І ти не будеш втручатися? - уточнюю з неприхованим подивом.

- Авжеж, буду, - ось цим вже не дивує. - Марку сподобається ходити в садок у супроводі двох хлопців з охорони? Після того, як я оголошу, що у мене є син, можуть виникнути проблеми з кхм-кхм... безпекою. Тому заклад треба шукати більш закритий і надійний.

- Цікаво, це у всіх олігархів параноя, що на них нападуть? - випалюю, не стримавшись.

- Не знаю. Всіх не перевіряв. Але вами я ризикувати не хочу, якщо вже зважився спробувати…

Що саме спробувати, не договорює. Я так розумію, мова йде про батьківство. Чого не вистачало Льву, то це відчути себе в ролі татка. Пробує він незвично. Поки що готовий все дозволяти і звалювати будь-які синові забаганки на співробітників.

Далі читаю по тексту в пошуках нових пасток. Ось! Ще одна дивна умова - якщо Лев захоче провести з нами час, він зробить це в будь-яку мить. Перешкоджати заборонено!

Сподіваюся, серед ночі його душенька не забажає термінового спілкування.

Мої пересування тепер не можуть обійтися без супроводу.

І на публіці я повинна виглядати закоханою і дуже щасливою.

Поглядаю на Лева. Він постукує пальцями по столу, погляд впевнений, всім задоволений, але при цьому погано приховує нетерпіння. Нічого, почекає.

Я ж вперше збираюся погодитися на роль нареченої для колишнього. У мене немає досвіду, як у деяких всемогутніх красенів.

Прочитавши всі пункти до кінця контракту, визнаю - такий контракт Єві б не підсунули. Якщо їй взагалі давали щось підписати. Вона ж і без того на все була згодна. Тим паче стала володаркою кольє за мільйон.

Мені не треба кольє, коштовних прикрас і вбрання. Я нічого з собою звідси не заберу. Ні, є одне... Роні ми не залишимо.

Моя згода заради допомоги з квартирою. Лев прописав і цей пункт у договорі. Отже, я можу бути спокійна хоча б за дах над головою в майбутньому.

Навіть не віриться, що я готова підписатися під такою неймовірною авантюрою.

Напевно, я збожеволіла!

- Варю, ти ж бачиш, все чітко і ясно в контракті. Ти нічого не втратиш, а тільки придбаєш. У тому передостанньому пункті про винагороду. Я виконаю будь-яке твоє бажання.

Замислююся, яке мені треба бажання від колишнього варвара?

Ні, нічого поки не приходить. Бажання зникати назавжди з мого життя, він все одно виконувати не збирається. А в іншому, нехай хоча б не обдурить і допоможе з квартирою.

- Ти казав, що я теж можу внести від себе умови?

- Так, можеш. Два пункти дозволяю додати.

От лихо! Я б додала пунктів п'ять або шість.

Розгублено вибираю найважливіше.

Треба швидше наважуватись.

- Називай прямо зараз, або потім не вийде, - квапить з лукавою усмішкою.

Добре. Ну що ж…

Зараз, то зараз.

- Леве, у нас не буде того... що, можливо, давала тобі Єва.

- І що ж вона мені давала?

Точно знущається!

Мені що, всі їхні інтимні справи перераховувати?

- Ніякої близькості від мене не отримаєш. Я... я не буду спати з тобою.

- А якщо передумаєш, але вже відзначила пункт у договорі?

Пф-ф!

Обурено пирхаю.

- Такого не станеться. Ти мені більше не подобаєшся як чоловік. Взагалі нічим нецікавий.

- А білявий, отже, подобається? - заводиться, посилаючи в мене погляд з гнівними іскрами.

- Ми зараз обговорюємо наші стосунки. Вірніше, фіктивні стосунки.

- Гаразд, Варваро, нехай буде по-твоєму. Тільки знай! Це єдиний пункт, який я дозволяю тобі порушити.

- Дякую за доброту, пане, - теж у відповідь дражню, закипаючи. - Є ще друга моя умова.

- О-о... мені вже страшно почути! - підкидає руки до стелі.

- Ти повинен щодо Марка брати пряму участь. Не передавати через співробітників завдання. Знаходити для сина дорогоцінний час. Навіть тонни іграшок і зграя цуценят не зроблять тебе без участі татком.

Лев задумливо тре підборіддя.

Виглядає вже не таким роздратованим, коли я заїкнулася про те, що він мені більше не цікавий.

Аж ніяк! Хіба мало що було в минулому... Воно вже пройшло.

І те що я здригаюся, покриваючись мурашками, коли колишній до мене торкається, то це просто нерви ні до біса.

І задивляюся на нього, відзначаючи, наскільки виросла щетина, ловлю його пронизливий погляд... Ну теж якось зрозуміло. Я це от... просто уважна!

- Зізнаюсь, уявляв трохи по-іншому, - після задумливої паузи, продовжує. - Але ти маєш рацію, Варь. Погоджуюся. Хоча свого батька я бачив у дитинстві нечасто. Зате знав, що він є. На відміну, від Марка.

- Отже, ти зрозумів мене. Все що стосується сина, ти робиш разом зі мною.

Здається, домовилися. Підписуємо договір. І не покидає відчуття, що я сама дала себе втягнути у щось занадто заборонене. Що моє життя більше звичним не буде. Та й так воно круто змінилося після зустрічі з чарівним красенем кілька років тому.

У двері стукають. Лев дозволяє увійти.

На порозі з'являється той молодий охоронець, який проводжав мене до кабінету. Хлопець помітно стривожений.

- Леве Олексійовичу, у нас неприємність трапилася. Цуценяті погано!

Я вистрибую з крісла.

- Що з Роні?

- Чогось блює і на лапах не тримається, - пояснює охоронець.

Боже, Марк нарешті отримав довгоочікувану собачку. І я сама вже прив'язалася до веселого Роні.

Лев навіть не ворухнувся. Зате твердим голосом вимагає: