Розділ 15

Варя

Мені здається, Марку вже все одно, куди ми приїхали, навіщо переїхали. Біля його ніг крутиться щеня лабрадора з шерстю ніжно-персикового відтінку. Малюк нахиляється собачку погладити. А щеня й не проти, дається, встигає і Марку руку лизнути.

- Яка собачка! Мам, я ніколи такої гарної не бачив.

- Дуже милий песик, - я теж нахиляюся погладити.

Не думала, що у Лева є собака. Але я б і не встигла щодо всього подумати, бо наш переїзд стався аж надто швидко. Хоча припустила, коли під'їжджали, що він буде проти тварин. Все-таки розкішний маєток, раптом щось зіпсується. І йому займатися вихованцями ніколи. Єва ж є.

- А чия це собака?

Марк повертається з питанням до Лева.

- Твоя, - тепло посміхається колишній.

- Моя? Мам, а ти казала мені рано?

Ох-х…

Ну не відбирати ж довгоочікуване щастя у сина. Новий дім невідомо наскільки і стільки хвилюючих змін. Ще раз проводжу долонею по м'якій шерсті цуценя. Таке миле, проситься на ручки.

- То виходить, вже час настав! - радую сина.

- Ще як настав. Ти ж за кермо потримався, - допомагає пояснювати диво Лев.

- Якщо ще потримаюся, то ще одна собака з'явиться?

Ой-ой!

Починається.

Я вже змирилася з думкою, що їхати ми звідси будемо ще й з собакою на додачу. Таку породу і я мріяла Марку коли-небудь подарувати. Наш вибір у цьому збігся з колишнім варваром. Але другу собаку... Це вже буде занадто!

- Було б круто, звісно. Але це так не працює, - Лев розводить руками. - Кермо тільки під особливою зіркою стає чарівним. А в решту часу крутиться і хоч би що йому.

- Фуух! Як пощастило, що у мене вийшло! Собака, моя собака, - не впадає у відчай малюк, граючись із цуценям.

- І ти можеш собаку якось назвати. Це хлопчик, ну таке й ім'я йому підбирай, - підказує новоспечений татусь.

- Можна Роні? - питає у мене.

- Як захочеш, синку.

- Роні! Ро-оні, не тікай!

Щеня вирішив погратися на травичці, рвонув далі на газон, Марк за ним. От не думала, що після приїзду сюди, відразу почну посміхатися. Мій малюк щасливий. І я не хочу його засмучувати, що все не так просто у дорослих.

- Леве, я хочу тебе попросити, - повертаю голову, натикаючись на блукаючий погляд колишнього на мені.

Я спостерігала за кумедними стрибками сина з собакою. А він? Стежив за мною, чи що?

- Слухаю тебе, - каже рівним тоном.

- Марку краще не знати про фіктивність і контракт. Він ще маленький, розумієш?

- Розумію. Про це не хвилюйся.

- А як же Єва? Вона знає, що вже не наречена?

Лев деякий час задумливо дивиться на газон.

- Ще не встиг їй повідомити. Але ти не переймайся взагалі. Вона не буде сюди приходити. З Євою у нас окремі стосунки.

Прямо б казав, що коханка. Так розумію, для статусу підвищилася до рівня нареченої. І раптом ми з Марком звалилися в такий для неї зірковий момент.

Навіть не сумніваюся - заміні вона не зрадіє...

- Єві доведеться погодитися на спростування для преси. Найближчими днями все вирішиться.

- Розумію. Ти ж вибір нікому не даєш.

- Даю.

- Який, цікаво дізнатися?

- Ти сама вибереш спальню в моєму будинку. Яку забажаєш.

Піти, чи що, і мені пострибати від щастя на газончику? Пан дасть мені кімнату! І то нічого, що роботи позбавив і мало не силою заманив у своє лігво.

Далі ми з Марком і Роні роздивляємося навкруги. Лев водить нас по величезній, у моїх широко розкритих очах, території. Є і сад, і альтанки, і відкритий басейн. Синок вже почав проситися поплавати, а щеня встиг намочити писок. Більшу частину займає газон і обгороджена під дахом парковка, як для цілого автопарку машин.

- Я нічого ще у дворі не переробляв. Все залишилося від колишніх господарів, - пояснює в процесі показу Лев. - Для мене цього вистачало. Вибирав між квартирою і приватним будинком. Та вирішив, що тут спокійніше. Але тепер вже знаю, що першим з'явиться, - скосився очима на сина. - Марку, ідеї є?

Синок зупинився на хвилинку, напустив на себе зосереджений вигляд для великих ідей. У нього це смішно виходить. Бровки ще як тато не хмурить, але дуже старається. Саме так він показує, який вже серйозний і дорослий.

- Є!

- Які? Не соромся, Марку, - підбадьорює Лев.

- Заберемо з парку гірки і колеса. Роні вони сподобаються!

Хіхікаю, дивлячись на спантеличеного колишнього.

- Нам обов'язково їх забирати?

- Вони класні!

Все, малюк висловився і далі побіг, щасливий і задоволений за собакою.

- Гаразд. Я хоч подивлюсь, як вони виглядають. І замовимо такі ж, - промовляє, як нібито думки вголос.

І я відчуваю, на цьому Лев не зупиниться. Цуценя купив, що вже багато значить. Але ми ж тут пробудемо тільки рік. Навіщо стільки всього? Поки не питаю, знаю, що відповість. Його рішення таке і крапка. Я ж тепер маю справу з важливою шишкою, а не з веселим хлопцем з черги за стаканчиком американо.

При вході в маєток нас зустрічають працівники Лева. Вітаюся з людьми, відразу стає дуже ніяково. Чи знають вони, ким я є? Раптом про себе думають - чергова наречена звалилася на наші голови. Ця ще й сина притягла.

***

Не знаю, як попередні "наречені", а я ж так і з'явилася в розкішному маєтку в уніформі продавця з ювелірного та з розпатланою гулькою на голові. Опустила очі на блузку. Ой, ще й з плямами. Щеня мене забруднило, коли його гладила.

Порівняння з Євою аж ніяк не на моєму боці.

Я саме з тих, хто б міг на місці кожного, крім охоронців, підробляти в цьому будинку. Роботи будь-якої не боюся. Та ніяк не очікувала в таких умовах навіть переночувати. Не кажучи про те, щоб жити на час договору.

Принаймні, зневажливого вигляду працівники не показують. Дві жінки середнього віку в фартушках називають свої імена і посади. Одна помічниця на кухні, друга за господарство відповідає. Чоловіків побільше. Є і кухар азіатської зовнішності, і садівник, він же чоловік помічниці з господарства, і троє охоронців на зміні. Всі називають свої посади з гордістю і на господаря дивляться з благоговінням.