Розділ 13

Варя

Я намагаюсь триматися з останніх сил, але голос тремтить і зривається.

Шанс на батьківство? Нареченою його? Здурів, чи що, колишній?

- Що це означає, Леве?!

- Ти разом з Марком переїжджаєш до мене. Погоджуєшся на умови, за якими ти тепер моя наречена. І сама зрозумій, не може моя наречена у крамниці працювати. Звільнення було необхідно. Звісно ж, я все компенсую в багаторазовому розмірі. Виконаю будь-які обіцянки і домовленості з мого боку.

Ти подивися, як у нього все просто. Клацну пальцем і виконаю.

- А ти подумав про Марка? Як я йому поясню?

- Скажеш, що у квартирі буде ремонт. Не завадило б, до речі. Я цим теж займуся.

Притуляюсь до стіни, коліна тремтять.

Лев адже всюди встиг побувати, все пронюхати.

Так розумію, в квартиру він теж якось потрапив. І неймовірним чином зайняв кабінет мого боса.

Я ще на родичів думала. Вони б могли нашкодити. Але куди їм до Всемогутнього Лева? Далі прохідної б не пустили.

Від такого колишнього не сховаєшся. Якщо захоче допомогти - з дна морського дістане. Якщо захоче добити - на будь-якій роботі організує звільнення.

Як знала, як відчувала, повернення Лева не пройде для мене безслідно. А якщо дізнається про сина, тоді... тоді пред'явить права на спадкоємця. Все так і сталося.

Але навіщо йому Я? Чому з такою легкістю замінює на Єву?...

- Леве, ти все розрахував. Але не врахував, що я можу відмовитися?

- Так, я розраховую тільки на згоду, - з упевненістю підтверджує.

- А якщо я візьму і відмовлюся? Ти бачив у парку, що у мене можуть бути вже стосунки.

Ох, не подобається мені злий вогник в його примружених очах.

- Тоді я знайду ще способи тебе переконати. Але я боюся, що вони тобі менше сподобаються. Особливо чоловікам навколо тебе!

Куди ще менше сподобаються? Загрожує?!

Стати принизливою заміною його гламурної нареченої?

Піддавати дитину раптовим змінам, виривати зі звичного для нас життя. Заради того, хто вже одного разу кидав і зраджував?!

- Я не довіряю тобі, Леве. Навіть не так, ти останній, кому б я довірилася.

- Розумію-розумію, - киває. - Ми укладемо контракт. Узгодимо всі пункти. Я допоможу тобі перемогти жадібних родичів. Відкрию рахунок, на який буде надходити обумовлена сума. Ти зможеш займатися, чим побажаєш. Захочеш, я оформлю на тебе крамницю, салон або фінансово підтримаю в будь-яких починаннях. І найголовніше, подумай про сина? Мій спадкоємець повинен мати все найкраще!

- Дуже гарно заманюєш, - пирхаю, не поспішаючи в казочку вірити. - А що отримаєш з цього ти? Жив собі не тужив, розважався. Грошищами крутив. Навіщо тобі звалювати на себе незручні клопоти? Невже олігархам так нудно живеться?

Льва моє питання нітрохи не збентежує. Ну ще б пак! Такого впертого збентежити неможливо.

Відповів не відразу, подав мені спочатку склянку води. Як перед стратою, їй богу, дали напитися.

- Причини є, - продовжує Лев приголомшувати. - Я хочу відчути, як бути батьком. І при цьому у мене повинна бути наречена для статусу. У нашому випадку, ти ідеально підходиш. Знаю, що ненавидиш мене через минуле…

- І не приховую цього!

Ось так йому, випалюю з викликом.

- За контрактом доведеться все ж приховувати, - здригнулися куточки його губ у ледве помітній усмішці. - Якщо хочеш залишити позаду наше минуле, тоді так і буде. Ми нікому не скажемо про нього. Вигадаємо інше, що підходить для нашої фіктивної пари.

Опускаю з важким зітханням очі.

Пропозиція Діми виглядала, як пропозиція, в чомусь і прохання з умовляннями дати йому шанс.

Наскільки ж відрізняється пропозиція колишнього ВАРВАРА!

Він наполегливо вимагає, у всьому діловий підхід. І вже ясно, не збирається давати й шансу на відмову. Але саме він нам зможе найкраще допомогти…

***

Продовження

***

Лев рідний батько мого малюка. Вже не відступиться. Боюся, що і Дімка тоді постраждає, якщо я наберуся гордості на категоричну відмову. Бо Лев уже кинув грізний натяк, а він здатний всюди дістатися.

Думаю. Зважую все. Серце шалено стукає.

Ще недавно я вважала себе матір'ю-одиначкою. Не поспішала пірнати у стосунки. Жила скромним життям, віддаючи найкраще синові.

І раптом за один тиждень отримала дві пропозиції від чоловіків. Один пропонував справжні стосунки. Інший - за договором.

Першого - не хочу втрачати. Проте... в якості друга. Боюся, що згодою на щось більше, з мого боку вийде лише брехня. 

Другого - навіть бачити не бажаю. Тільки я повинна думати про сина. Тітка з Ростиком не залишать у спокої, поки свого не отримають. Хоча б Лева мені не треба обманювати. Він знає, як до нього ставлюся!

- На який час особисто мені належить залишатися твоєю нареченою? - теж переходжу на діловий тон, якщо вже у нас все за договором.

- На рік.

- На скі-ільки? - вухам не віриться.

- Один рік. Якщо ти сама не захочеш продовжити, - додає нову умову.

З глузду з'їхати!

Я його навіть місяць не витримаю.

- О ні, не захочу. Навіть не сумнівайся!

- Гаразд, не буду. Через рік ти будеш вільна від усіх зобов'язань.

- А Марк? Ти відпустиш мене разом з ним?

- Відпущу, але недалеко, - тут Лев насупився. - Я повинен бачити, як росте мій спадкоємець, і так вже п'ять років упустив. Все буде прописано в контракті. І ми з цим тягнути не будемо. Прямо сьогодні я вас забираю до себе.

Що-о-о?

- Навіть речі зібрати не даси?

- Ваші речі вже переїхали.

Нахабство Лева не має кордонів!

Мене страшенно дратує впевненість Льва, що йому не відмовлять. Та ще більше невідомість...

Я навіть не знаю, куди потрібно їхати і де ми будемо жити. Як він збирається випробовувати себе в ролі татка? Раптом передумає через тиждень?

І що при цьому нам з Марком належить? Ми ж не іграшки якісь, аби забаганки виконувати олігархів.