Розділ 6

Підходячи ближче, друг бере мене показово за руку. Лев тільки ковзнув туди очищами, де наші руки сплелися, губи підібгав і за сином відправився. Марк усю нашу дивну компанію тягне до яскравого намету з вигуками: “Стрілялки! Хочу-хочу!”.

- Маркусе, та навіщо тобі тир? Краще в боулінгу кулі поганяємо, - Діма робить спробу зупинити мого сина.

Але безуспішно.

Заминка лише на пару секунд і не більше. Лев з Марком обертаються, і обидва рухають бровами, здивовано кліпаючи пару разів. От зараз вони аж занадто схожі. Ніби копію зі старшого зменшили.

Біля намету з мішенями і призами, Лев насамперед запитує, яку іграшку хоче Марк. Авжеж, той називає найбільший джип з підсвіткою на колесах. Вибір зроблено. Син у передчутті стрибає. А я підраховую, скільки коштує такий джип?

Лев постріляє і далі піде, а Марк не забуде іграшку. Синок вже заздалегідь обійняв чималих розмірів машинку. 

- Три повних заряди, - Лев замовляє гру та чомусь на мене обертається з примруженням.

Можна подумати, один із зарядів на мене збирається випустити!

- Замало, - хмикає Дімка.

А цей чого? На друга скосилася, той напружено сопе та спостерігає за грою.

І тут як почалася стрілянина! Мішень за мішенню Лев вибиває. Навіть з інших наметів співробітники парку збіглися подивитися на влучного стрілка. Це він ще не показував себе в боксі і те, як хвацько ганяє на байку. Ну, такий він, Чернявський. Скрізь чемпіон. І навіть очолив велику компанію.

Марк в якусь мить затихає. Піднімається навчіпочки і заворожено спостерігає за влучністю Лева. Відчуваю, що новий герой з'явився для сина.

Для когось герой, а для когось вбивця першого кохання…

- Так! Джип ми у вас забираємо! - гордо оголошує переможець зблідлому хлопцю в наметі.

- Супер! Дякую, дядько! Найкраща на світі машина!!! - давно стільки щастя у сина не бачила.

- Хочеш ще що-небудь? - як з дорослим, радиться Лев з малюком.

- А можна? Дадуть? - вже менш рішуче запитує син.

- Куди вони подінуться!

Лев не сумнівається ні в чому. Вимагає начальницьким тоном ще подати патрони. Хлопець з тиру навіть затрясся.

Наступний раунд теж проходить вдало, але я сина відтягнути не можу. Обидва стрілка не на жарт захопилися, ще готові боротись за найкращі призи.

Переглядаюся з Дімкой. Друг насупився, мовчить. Напевно, переймається, що з'явився з минулого Всемогутній привид, а ми вже не такі цікаві дитині. Що про мене тоді казати?

Я не просто хвилююся, я панікую!

***

Продовження

***

Лише хвилина залишалася, щоб позбутися від небезпечного минулого. Та я забула, що Лев не з тих, хто прохання легко виконує. От якщо упреться, нічим не відженеш. Спрацьовує хижий інстинкт, тож звірине ім'я йому дуже пасує.

І я ж колись попалася... Підробляла після навчання в кав'ярні на винос. На Льва звернула увагу відразу. Ну як такого височенного красеня з сяючою посмішкою пропустити? Він помітив мене пізніше, коли через тиждень знову замовив стаканчик американо.

Пам'ятаю, як тоді зламалася на ньому кавоварка. Взагалі день не задався, люди в черзі з лайками обурювались. Я полізла покрутити важелі. Завжди допомагало, а в той раз руку облило окропом. Саме Лев і врятував мене.

Він швидко розігнав усю чергу. Без попиту заліз у мою кавову будку. Дістав лід з морозилки, обмотав моїм шарфиком і приклав до обпеченого місця. Навіть викликав знайомого для термінового ремонту кавомашини. Ще порадив - не працювати там, де господар економить на техніці, інакше наступного разу струмом вдарить, а я ж ще винуватою залишуся.

Пам'ятаю, як розгублено дякувала, потім лаяла себе, що треба було не губитися, пригостити круасанами або пообіцяти, що з нього не буду більше грошей брати за американо. Все-таки хлопець допоміг. Він виглядав дорослішим за мене, ну і на вигляд зовсім не бідував. З'ясував моє ім'я і назвав своє, а вже потім пішов.

Начебто справжній лицар! Врятував, довів до збентеження та помчав собі далі.

Як же я здивувалася, коли мій герой з'явився на наступний день. Я йому американо, а він мені - коробку цукерок. Та таких дорогих, що я тільки рекламу про них по телеку бачила. Сприйняла, що то він з жалю, ніби як передачку приніс для дівчини з перев'язаною рукою.

Проте Лев все активніше став навідуватися. І коли вже зустрів після роботи, тоді я попросила не зв'язуватися зі мною. Пояснила, що у мене немає часу, я всього лише проста студентка, яка вечорами підробляє. Чесно кажучи, причину я бачила більше в ньому... Ну навіщо такому видатному красунчику звичайна простачка?

Лев не послухав ні тоді, ні потім. Чим більше я його відганяла, тим активніше він мене домагався. І тим частіше ми бачилися, і я звикала до нього. У той час, як сердечко поруч з ним стукало частіше.

Вже пізніше він став моїм усім. Але ж був же шанс нам не зв'язуватися, прояви я тоді більше хитрості. Та-ак... зараз легко вигадувати, тоді я боялася та понад усе чекала на його наступну появу.

Якби нічого не сталося, тоді б і Марк у мене не з'явився... А я вже не можу себе уявляти без мого непосидючого синочка.

- Все-все, тир зачиняється! Будь ласка, перейдіть на інші атракціони!

Молодий працівник тиру все ж таки не витримав навали влучних стрільців. Усі найдорожчі призи у нього відібрали. Джип, футбольний м'яч, набір динозаврів, велику іграшку м'якого лева. Залишалося тільки забрати намет.

- Мам, у мене стільки всього!

Синок широко відкриває руки на подарунки. Посмішка до вух, безмежно задоволений мій малюк.

- Цей дядько такий класний, мам. Ми його завжди тепер будемо кликати на стрілялки, - показує на Льва із захопленням.

***

Продовження

***

У мене не знаходиться правильних слів для дитини. Залишається кивати, посміхатися, щоб малюка не лякати і не засмучувати. Пройде пара днів, а може й тиждень, тоді Марк забуде. І ми будемо жити, як і раніше, до зіткнення з болючим минулим.

Виходимо з парку з купою іграшок. Марк тягне за собою джип на мотузочці. Мені дістався іграшковий лев. Здуріти, як символічно! Краще б взяли ведмедя. Але син усе вибирав, що тепер поробиш. Все інше несе Дімка, намагаючись від мене не відходити, і прикидатися, що ми з ним у всіх сенсах разом.