Розділ 4/1

На її обурливі лайки, звідкись з'являються троє чоловіків міцної статури, мабуть, вони і є охоронці. Оточують нас, вимагають пояснити, навіщо зазіхаємо на тачку боса?

- Вибачте, син ненавмисно, це лише звичайна вода, - відсуваю до себе малюка.

- Стежити за дітьми потрібно! - брюнетка наставляє так, ніби вона знає, як за ними правильно треба доглядати.

- І ти теж відьма, як тітка! - вирішує Марк, направляючи на неї пістолет.

- Дрібний паразит, - тицяє в нього пальцем наречена колишнього.

Подальше не очікувала навіть я. Бо лише тому не зупинила відразу справжню халепу!

Марк вичавлює на повну курок, і сильним напором струменя обливає водою брюнетку. Вона верещить, не як леді лається. Я з охоронцями ганяюся за Марком, намагаюся пістолет відібрати, а то він розійшовся, весь запас вирішив на неї витратити. Дімка не допомагає, каже, що так їй і треба.

- Що відбувається?! Чому такий галас? - на піку розбірок встигає Лев підійти.

А я ж сподівалася швидко зникнути до його появи. Якщо машина Лева, брюнетка на підборах прискакала першою, то логічно, що може з'явитися й пан наречений.

Ну так все і сталося!

Парковка біля парку поруч з великою офісною будівлею. Місто велике, але ми, як на зло, вдруге за тиждень зустрілися.

- Цей дрібний хлопчисько облив мене всю! Спочатку машину, потім мене! Новий костюмчик зіпсував і зачіску!

Верескливо скаржиться постраждала нареченому.

Добре, що брюнетка не впізнала продавчиню з ювелірного. Зараз на мені інший одяг, зачіска не гулька, а високо зав'язаний хвіст. Ну і взагалі простий персонал такі пихаті красуні рідко запам'ятовують.

Лев, звісно ж, впізнає з першої секунди. Вся його увага не на костюмі нареченої з підмоченою репутацією, а на мені, і ось ще поглядом сина знаходить. Очі у Лева допитливо звужуються. Наче сканує мого малюка.

- Вибачте, але ваш костюм швидко висохне. Це була просто вода. Нам вже треба йти, - намагаюся все швиденько зам'яти, поки ловлю Марка за руку.

Ще треба охорону обійти. Встали за спиною, як ніби випускати повинні за наказом начальника.

- Просто вода? Різна буває вода! - наречена сповнена обурень.

- Тітко, я там набирав, у тому фонтані, - чесно зізнається синочок, показуючи рукою напрямок.

З новим вереском брюнетки, я збираюся вже без усяких пояснень втекти. Проте Лев раптово псує мої плани.

- Єво, заспокойся. Ти кричиш зараз на моїх знайомих, - рівним тоном ставить наречену на місце, додаючи: - погода сьогодні тішить, напевно, ми з вами прогуляємось. У мене якраз є годинка вільного часу.

У сенсі?

Я просто хотіла цей день провести з сином. Один вихідний перед змінами у крамниці.

Дімка напросився, але то ще гаразд. Тепер і колишнього з нареченою маю терпіти?

- Ми вже нагулялися, - відповідаю твердо.

- А я ні. Мату-усь, можна ще на батут? - малюк складає ручки у благальному жесті.

- Слухайте, там же ми гірки пропустили! Маркусе, погнали на гірки?

Діма взагалі про це згадує не вчасно.

- Так-так! Дуже хочу!!!

Син з моїм однокурсником поспішають тепер знову в парк. Я намагаюся не стежити, чи йдуть за нами Лев зі своєю навіженою. Потім не витримую, і помічаю, що вони на відстані, але все ж за нами пішли.