Розділ 1/1

Чи гикалося йому, коли я проливала гіркі сльози в подушку?

Він все такий же привабливий чоловік. Пекучий брюнет зі стильною стрижкою, що не приховує, яке у нього кучеряве й жорстке волосся. Соромно зізнатись, але я досі пам'ятаю, яке його волосся на дотик. Любила запускати в нього пальці, коли ми цілувалися або просто дуріли.

За роки нашої розлуки колишній роздався в плечах, у рисах обличчя додалася суворість. Хоч я б впізнала його навіть з тисячі. У Лева прямий ніс, вольове підборіддя, широкі вилиці та надзвичайного кольору виразні очі. Такі темно-карі, але якщо придивитися, то помітне вкраплення жовтої розсипи в райдужках. Ніби золотим піском притрусили, щоб красень ще яскравіше виблискував і жіночі серця не залишав у спокої.

Моє принаймні не залишив... безжально розбив.

Терміново перемикаю увагу на його гламурну наречену. Зблизька вона більше схожа на ляльку. Надто вже налиті губки, гострі вилиці, груди кулями стирчать через блузку. Ще вона дуже емоційна, то тицяє бездоганним манікюром на вітрину, то лізе обійматися з нареченим.

- І цю покажіть, і ось цю! І ще всі найдорожчі несіть! - ганяє мене наречена колишнього без перепочинку.

От він якраз взагалі неговіркий. Насупився. Свердлить проникливим поглядом.

Впізнав?

Шкірою відчуваю, впізнав.

Мені казали знайомі, що я несильно змінилася. Хіба що біляве волосся стало коротшим і додалися синці під очима від постійного недосипу.

Можливо, накрутила себе. Намагаюся не показувати емоції, але блузка вже прилипла до спини, руки зрадницьки тремтять, і груди туди-сюди підстрибуют від збитого дихання.

Ще б трохи протриматися!

Вони підуть. Зникнуть назавжди. Тоді я видихну та заживу, як ніби привид колишнього до мене тільки уві сні знову з'явився.

- Єво, іншим разом, - нарешті вимовляє сам пан у вигляді наказу.

Його холодний тон не звучить романтично, як для щасливого нареченого, а скоріше байдуже і роздратовано.

Краще б і далі мовчав. Бо тепер і голосом б'є по спогадах, глибоким, владним, з хрипотою.

- Але любий, треба ж придивитися заздалегідь. Оце мені сподобалося і підійшло, - вона робить зворушливі оченята, тицяючи йому під ніс довгий пальчик.

- Іншим разом, - припечатує наречений, косо поглядаючи у мій скромний бік. - У мене ще важлива зустріч. Треба встигнути.

- До-обре, - закушує губки наречена. - Дівчино, запам'ятайте мій вибір. Якщо краще не знайду, ми до вас повернемося.

- Так, звісно. Будемо дуже раді, - щипцями тягну з себе.

- Ми будемо неймовірно щасливі! У нас є ще чудові варіанти в каталогах. У найкоротші терміни все-все замовимо для улюблених клієнтів, - більш солодко розпинається начальниця і, мало не кланяючись, вибігає парочку провести.

Подумки бажаю знайти нареченій Льва краще обручку в іншому місці. І ніколи, ніколи нам більше не зустрічатися!

Стільки разів забороняла собі про нього згадувати. Але... але як я зможу?

Він полетів більше п'яти років тому, залишаючи нагадування про себе, набагато значуще за фотографії чи подаруночки. Це нагадування найдорожче. Більшого щастя мені і не треба.

Щоправда, у мого щастя очі, як у колишнього зрадника - карі в жовту цяточку. Ще темне злегка кучеряве волосся і посмішка така чарівна, що я швидко таю, і догана за витівки тут же пом'якшується.

Пара на вихід йде. Завідуюча продовжує заманювати їх на асортимент, який у нас часто оновлюється. Посперечалася б я, щодо часто. Пара-трійка ювелірних новиночок на рік.

Як раптом вхідні двері роз'їжджаються. У зал крамниці залітає вихором торнадо в синьому спортивному костюмчику, підстрибує, жбурляє головою брендову сумочку нареченої Лева.

- Мамо! Ма-амо! - до мене біжить моє щастя, мій п'ятирічний синочок.

Здригаюся так, що у мене з рук вилітає коробка з обручками. Не встигла поставити на місце.

Якщо я розгубилася при колишньому з нареченою, то зараз взагалі від хвилювання хоч би не впасти.

***

Любі, вітаю вас у моїй новиночці❤️

Додавайте історію в бібліотеку!

Гортайте для продовження вперед>>>