Розділ 1

Варя

Нервово поглядаю на двері ювелірного бутика в очікуванні заможного покупця. Начальниця наказала сяяти, посміхатися та мало не в ноги йому кланятись, якщо доведеться.

Така важлива шишка повинна зазирнути. Генеральний директор великого комерційного підприємства. Та не просто прийде, а за ексклюзивним кольє, яке щедро прикрашене смарагдами і діамантами.

Не знаю, чому дівчата так захопливо верещали, беручи його в руки. Я всього на секундочку підняла це масивне ювелірне диво. Таке важке! Шия ж швидко відвалиться.

- Ще ту каблучку покажить, - просить покупниця, гублячись у величезному виборі серед блискучого асортименту.

- Будь ласка, на ваш розмір, - спокійно подаю їй десяту за рахунком каблучку, розуміючи, що навряд чи вона визначиться сьогодні.

Ірина, наша начальниця, дає сигнал "приготуватися". Вона весь цей час чергувала біля вікна торгового залу.

Ну, і що мені готуватися? Сорочка відпрасована, волосся зав'язане в гульку, стою, посміхаюся, і одночасно приділяю увагу покупниці. Здається, вона скоро піде. Починає бурмотіти, що пошукає дешевше та й вибір у нас не зовсім для неї. Хоча спочатку її все влаштовувало.

Боковим зором помічаю небувалу метушню. Дівчата-консультанти збіглися. Охоронці плечі розправили. Завідуюча особисто пропонує на таці каву-чай.

Що робиться, га?

Моя клієнтка йде з порожніми руками, і я її не затримую. Цікаво ж подивитися, хто такий поважний і багатющий до нас раптом завітав. З самого ранку чекаємо, кожну порошинку здували, вітрини протирали до блиску.

Хм-м... бачу, що найближчі місця всі зайняті. Не підступитися до них.

У нас заборонено збиватися в купу всім колективом. Кажуть, тоді лякаємо покупців. Тому я придивляюся здалеку, піднявшись навшпиньки над вітриною з каблучками.

Чоловік поки відвернутий. Лише помітно, що він брюнет, у відмінній формі, ставний, плечистий. Костюм чудово на ньому сидить. Більше відкривається огляд на високу дівчину поруч з ним. Як я розумію, генеральний директор прибув сюди не один, а привів прикрашати вродливу брюнетку.

Вона вся така бездоганна, засмагла, ноги довгі-довгі, як ніби розтягнули навмисно для подіуму. Але чоловік все одно її вище на півголови. А я б йому ледь до плеча діставала…

Згадався один схожий за зростом хлопець з минулого життя. Ех, жену геть важкі спогади. Добре, що він далеко…

Краще почекаю, коли цей олігарх повернеться. Мені просто цікаво, як виглядає заможний спонсор для брюнетки. Кольє ж вони беруть для неї.

О, здається, вона задоволена. Верещить і стрибає, кидаючись благодійникові на шию з поцілунками.

- Покажіть ще обручки, - до мене доноситься верескливий голосок засмаглої красуні. - Адже незабаром нам можуть знадобитися. Так, любий?

Схоже, любий погодився. Тепер з'ясовується, що у них серйозні стосунки. Заговорювати про весілля, це вірна ознака.

Ой-йой!

Помічаю, як начальниця урочисто супроводжує знатну пару до мене. Я ж сьогодні на каблучках, у тому числі, й на обручках. Дочекалася свого, називається. Приманила невгамовною цікавістю.

- Тільки не пропонуйте прості варіанти. Я хочу таку, щоб підходила саме мені, не затьмарила, але й підкреслила статус, - гордовито перераховує брюнетка побажання.

Але я мало дивлюся на неї…

Намагаюся непомітно глибше дихати, утримати на обличчі тремтячу ввічливу посмішку.

Як важко, коли серце відчайдушно стукає.

Як боляче бачити через роки... ЙОГО.

То жах якийсь!

Хоч би витримати ці тортури!

Покупець кольє за мільйон, той самий генеральний, олігарх і наречений балакучої красуні - мій перший хлопець…

Тільки з ним я пізнала кохання. З ним я згодна була кинути все і полетіти хоч на край світу.

Він полетів, угу. Нічним рейсом у дощову ніч. Ось тільки мене не забрав із собою.

Лев Чернявський останній, з ким би я побажала коли-небудь зустрітися. Тим паче так!

Він, бачте, часу даремно не втрачав. Виріс з веселого мажора до всемогутнього генерального боса. Відповідно статусу й наречену собі підібрав модельної зовнішності.

А я... ну зрозуміло, хто я. Працюю продавцем-консультантом в ювелірній крамниці. Та начебто завжди мріяла для колишнього з його нареченою обручки підбирати.

Боже, за що?!

Всього на мить зустрічаюся з холодними, трохи зіщуленими очима Лева, і знову всередині закипає образа.