Пансіонат стояв на околиці міста, оточений засніженими ясенами. Вікна були темні, але двері… незамкнені.
— Це або пастка, або запрошення, — усміхнулася Софія, натягуючи рукавички.
Усередині було холодно, але чисто. Хтось явно доглядав за будівлею. У залі вони знайшли коробки — не з подарунками, а з документами.
Марія взяла одну папку й завмерла.
— Це списки благодійних внесків… — прошепотіла вона. — І тут імена людей, які зникли з міста.
Серед них було й ім’я Леоніда Гринчука, колишнього підприємця, який колись фінансував дитячий будинок.
— Якщо хтось хотів приховати ці документи, — сказав Ілля, — значить, вони небезпечні.
У цей момент пролунав скрип сходів.