2

Щойно зайшовши до сходового майданчика, Еріка помітила коробки. Велику купу коробок. Здавалося, що хтось загубив їх під час руху, або ж просто викинув непотріб, завчасно запхавши все до звичайних картонних ящиків. Посеред цього безладу дівчина помітила свою давню сусідку, літню пані Еллі, яка крізь товсті скельця окулярів спостерігала за буйством обробленого дерева у своєму під’їзді.    

  – Зі святом вас, пані Еллі. Що тут відбувається? – запитала Еріка вказуючи на коробки.

– До нас в’їхав новий сусід. Це його добро, за яким він лагідно попросив понаглядати, щоб нічого не поцупили бува, – всміхнулася до неї жінка. – Дуже хороший молодик, чесно кажучи, – пані Еллі підморгнула Еріці.

– А сам він де? Чому не прибере це лахміття? – дівчина з відчаєм дивилася на заставлений прохід нагору. «Мало того, що і так день не вдався, так ще й доведеться перестрибувати ці коробки, щоб дістатися до квартири» – подумала Еріка.

– Він забігав якраз перед тобою, весь розчервонілий такий. Сказав, що в нього дещо цінне викрали, тож попрохав мене наглянути за його речами, – жіночка змовницьки підійшла до дівчини і, затуливши рота рукою, прошепотіла: – А ти ж знаєш, який у нас тут контингент водиться на третьому поверсі.

Еріка кивнула, погоджуючись. Сама вона жила поверхом нижче за той «контингент», тому постійно стикалася з тим, щоб замість піднятися сходами трохи вище, сусіди гепають у її двері. Зазвичай, вони перебувають вже у такому стані алкогольного сп’яніння, що намагаються своїм ключем відімкнути двері Еріки.

– Але не хвилюйся, цей молодик відтепер житиме просто біля тебе, і, в разі чого, прийде на допомогу, – Еллі була невгамовною. – Я йому вже розповіла трошечки про тебе. Він люб’язно пообіцяв допомагати із сусідами.

Еріка слухала напіввуха. Шалено боліло та свербіло місце удару на лобі. Вона вже уявляла, яка завтра там виросте червона гуля. «Чудовий спосіб розпочати Новий рік» – подумала вона.

«Хочу Джима Біма» – пролунало у голові Еріки. Вона вирячила очі на Еллі, яка продовжувала щось бубоніти, але зрозуміла, що ця думка лунала не від цієї милої жіночки.

Першим, що відчула Еріка, був запах перегару. Дівчину ледь не знудило від цього в’язкого спиртового шлейфу, який тягнувся за її сусідом по усьому сходовому майданчику. Вона відзначила про себе, що дізналася про його появу не від звуку закриття дверей, а за його запахом. Другим, що знітило Еріку, стало нерозуміння хто ж такий «Джим Бім» і чому сусід його «хоче». Дівчина кинула швидкий погляд на чоловіка. «Можливо, я щось про нього не знаю?» – подумала вона.

Але хай там як, а шукати цього Біма і, тим паче, дарувати його, дівчина не збиралася.

– Що тут коїться? – чоловік запитально поглянув на коробки і почухав потилицю. Еріка подумала, що таким трюком він, мабуть, викликає всі залишки свого розуму для раціонального аналізу ситуації, яка постала перед ним.

Еллі одразу ж втрутилася:

– В будинку поселився новий жилець. Ці коробки – його речі, за якими я стежу. Тому не здумайте щось звідти взяти, – вона сперла руки в боки, хоча від такої маленької літньої жіночки це виглядало трохи кумедним.

Чоловік насупився:

– Я й не думав нічого красти.

– А я й не говорила про крадіжку. Я мовила «взяти», а про «красти» – це вже ви самі додумали.

Еріка пирснула від стримуваного сміху. «З Еллі речі того чолов’яги точно будуть у безпеці».

Сходовий майданчик вже потроху починав просочуватися шлейфом їх сусіда (направду, Еріка навіть не пам’ятала його ім’я), але перш ніж тут стало нічим дихати, він сказав:

– Добре, піду пошукаю «Джима Біма», – і вийшов з під’їзду.

– От п’яничка, – мовила Еллі, коли двері за ним зачинилися.

Еріка стиснула плечима.

– Так, але це його вибір.

Еллі кивнула.

– Так, а мій вибір – це припинити їсти солодке, щоб схуднути, але так же хочеться, – жінка зітхнула.

І цієї ж миті Еріка відчула:

«Я так хочу «Наполеон». Цього разу в її голові пролунав точно голос Еллі.

Еріка миттю розглянула перспективи проведення сьогоднішнього дня: провалятися в ліжку з салатами і прочитанням «Гаррі Поттера» в електронній версії (так, вона дійсно розглядала варіант покупки електронної книги Джоан Роулінг!) або ж відправитися в кондитерську по «Наполеон» для Еллі?

За дві секунди Еріка вже попрощалася та побігла за бажаним тортом для своєї милої сусідки.

* * *

          В четвертій кондитерській, до якої завітала Еріка, вдалося роздобути цілий «Наполеон». Ще ніколи дівчина так не раділа надзвичайно калорійним кремовим тортам, як сьогодні. Тим паче тоді, коли в трьох місцях з кондитерськими виробами «Наполеона» не виявилося. І коли продавчиня з передостанньої кондитерської промовила: «Наполеон» закінчився. Щойно забрали останній», Еріці здавалося, що плесне тій водою в обличчя.

          Але їй пощастило. Дівчині здавалося, що вона пройшла декілька кілометрів по снігових заметах, перш ніж зайшла до кондитерської «Шоколадний шоколад», де буквально всі меблі були забарвлені у шоколадний колір. І коли продавчиня запаковуючи торт промовила: «Нехай у вас все буде в шоколаді!», Еріка щиро засміялася. Чи не вперше за день.