— Ви знаєте, що Тимур Демидович може вас відправити до в’язниці? — Костя грізно навис над смерть переляканою дівчиною.
Перегнув. Та некрасиво скривила товсті губи і розплакалася.
— Не треба, будь ласка, тільки не в тюрму! У мене двоє дітей!
Арсанов невдоволено глянув на безпезпечника. Тепер чекай ще півгодини, поки та заспокоїться.
Весь останній тиждень вони тільки й робили, що погрожували судом, в'язницею чи грошовою компенсацією всім учасникам цієї жахливої фальсифікації. Власниці клініки — подружці Ніни. Лікарці, яка звільнилася і поїхала працювати за контрактом до Німеччини. Лаборантці, яка пішла у декрет. Другий.
Але Тимур знав, що нічого нікому не зробить. Після того, як тест ДНК показав, що Ніна не є біологічною матір'ю Сонечки, він із Широкшиними уклав негласний договір.
Ніна розповідає всю правду, дає згоду на розлучення та пише відмову на дитину. І звісно ж відмовляється від спільного з Арсановим майна на користь доньки. Інакше він пригрозив дати прес-конференцію та донести до громадськості правду.
Широкшини відразу погодилися, і Тимур зітхнув з полегшенням. Він не бажав, щоб його ім'я та ім'я його дочки обсмоктувалося бульварною пресою та полоскалося на телебаченні. Соня його дочка, і він має її захистити. Ніхто не повинен нічого дізнатися.
Ніна була буквально розчавлена, коли Арсанов кинув їй в обличчя результати обстеження Соні з позначкою другої групи крові. Хресна викликала її до кабінету та докладно все пояснила. Та навіть відмовлятися не стала, тільки повторювала розгублено:
— Як же так, не може бути! Цього просто не може бути…
Але Тимур все одно змусив її зробити тест, з яким пішов на переговори до Широкшиних.
Ніна докладно все розповіла, як вона шукала сурогатну матір, як зображала вагітність. Вона спеціально робила фотосесії з накладним животом, навіть у ванній у пелюстках троянд примудрилася сфотографуватися. Тому й ховалася від Арсанова за кордоном, щоб він нічого не взнав.
«Народжувала» Ніна у приватному пологовому будинку, який належить рідному дядькові. У Широкшиних велика родина, і прикрити зад його колишній дружині охочих вистачало. Колишній, бо Тимур одразу подав на розлучення.
Сурогатну матір, яка народила Соню, знайшли швидко. Арсанов коли її побачив, ледь свідомість не втратив — дебела дівчина ростом з нього. Він не страждав на сексизм, але метр дев'яносто п'ять для жінки якось занадто.
За документами в «Едельвейсі» Ліда Швець числилася як донор біоматеріалу, і Арсанова трясло, коли він уявляв, що його Сонечка буде на неї схожа.
— У мене малий хворіє, йому операція потрібна. От я й погодилася, — ридала Лідія, і Тимур дав знак Кості припинити допит.
Зрештою винуватиця тут лише одна, Ніна. Інші, самі чи мимоволі, лише виконавці.
Ліда сдала ДНК-тест, який показав, що біологічно вона Соні ніхто, і Тимур на радощах навіть оплатив її молодшому синові операцію. Лідія виносила його дочку, він навіть відчув до неї щось схоже на вдячність.
А потім знову почав трусити Ніну та її подругу Ольгу, але ті твердо стояли на своєму. Яйцеклітини донорські, програма донорства яйцеклітин у клініці абсолютно анонімна, шукати біологічну матір Соні марно.
— Ну, знайдеш ти її, і що? — спитала Ольга, коли він досхочу накричав і наматюкався у неї в кабінеті. — Будеш волати до її материнських почуттів? Ти впевнений, що твоя дочка комусь потрібна, окрім тебе? Донорка цілком може мати трьох дітей, люблячого чоловіка, а яйцеклітини здала, щоб купити новий телевізор. Тобі стане легше, якщо ти про це дізнаєшся?
— Я хочу знати, хто вона, — упершись руками в стіл, відповів Тимур. — Хочу переконатися, що зі спадковістю моєї доньки все гаразд.
— У неї й так усе гаразд, Тимуре, у нас усі донори перед забором біоматеріалу проходять повне обстеження. Ми самі не знаємо, чию яйцеклітину використали. Думаєш, якби Нінкині підходили, ми ризикували б?
— Але ж групу крові проґавили, — буркнув Тимур.
— Сама не знаю, як так вийшло, — невіряче розвела руками Ольга, — хтось явно помилився під час маркування. Людський фактор, що вдієш, рукожопство ще ніхто не скасовував.
— Чекаєш, що я тобі поспівчуваю?
— Що ти, обійдуся.
Арсанов подумки уявив, як по цеглинках розбирає будівлю медичного центру, видихнув і пішов. Дочка дорожча. Вона не повинна нічого впізнати ніколи. Як і йому не треба знати, як саме добувала його біоматеріал Ніна.
Вони обидва обстежувалися у цьому центрі, і спермограма до протоколу обстеження також входила. А може, колишня дружина збирала використані презервативи, ховала у морозилці і потім везла до лабораторії у сумці-холодильнику. Ось це його точно не цікавило. Більше цікавило, як таке взагалі могло статися.
Тимур не міг повірити, що жінка, з якою він прожив вісім років, здатна на такий безсердечний вчинок. Він відчував нестерпне, найжорстокіше почуття провини перед своєю дитиною, особливо коли бачив молодих мам із дітьми. І коли бачив, з якою ніжністю та любов'ю ті беруть на руки своїх малюків.
Він чоловік, за всього бажання у нього так не вийде. Хоч би як він хотів.