Миколай окуляри на ніс поправляє,
особливий конверт він поволі відкриває.
Там почерк несмілий, великі рядки,
а в них — найщиріші дитячі думки:
«Привіт, Миколаю! Я — хлопчик Марко. Не треба мені ні розваг, ні машини, принеси лиш здоров’я для всієї родини. Поклади під подушку для мами усмішку, а татові — сили, щоб відпочив трішки. А мені, якщо можна... цукерку одну, і щоб ми нарешті зустріли мирну весну».
