Розділ IV Таємний хід

20 серпня 2020 року,

Київ

Вже декілька днів В’ячеслав слідкував за пані Інесою Яснопольською. Дамочка нічого цікавого не робила – ходила до магазину, в салон краси, зустрічалась з подругами, тобто, як звичайна жінка середнього віку, жила собі звичайним життям. Сьогодні лив дощ, погода була паршива, як і настрій помічника детектива. Слава напружено почав дивитись крізь лобове скло, намагаючись роздивитись куди саме прямує підозрювана, яка саме вийшла з під’їзду багатоповерхового будинку престижного житлового кварталу «Оболонський». Це була жінка сорока років, блондинка середнього зросту з модним каре та стрункою підтягнутою фігурою.

«Грошей вона на себе не шкодує, - подумав Слава, дивлячись як пані Інеса сідає до свого «Volkswagen beetle», у народі просто «жук».- Цікаво, де вона їх бере, адже офіційно жіночка не працевлаштована. Сподіваюсь, що сьогодні я про це дізнаюсь».

Автомобіль Яснопольської рушив з місця, і через пару хвилин Слава поїхав за нею, тримаючись на безпечній відстані, щоб не викликати підозру. Через хвилин 20 машина пані Інеси зупинилась біля покинутого заводу. Вийшовши з машини жінка стала на когось чекати і хвилин через 5 Слава побачив чоловіка середнього віку, який з’явився наче нізвідки, вигулькнувши з-за рогу заводу. Яснопольська з незнайомцем сторожко озирнулись навсібіч, а потім, вважаючи, що їх ніхто не бачить обмінялись хрестом та паперовим пакетам. В’ячеслав, який сховався навпроти в густих кущах, зробив пару чітких знімків фотоапаратом, задоволено посміхнувшись. «Попалися»,- подумав помічник детектива. А тим часом злочинці, розпрощавшись, розійшлись у різні боки.

Дочекавшись, коли незнайомець зникне, В’ячеслав швидко підйшов до машини Яснопольської та попросив її вийти з машини, показавши посвідчення помічника детектива. Жінка не розгубилась, натиснула на педаль газу та швидко поїхала геть. Молодий чоловік побіг до своєї машини, що була схована неподалік, та рвучко рушив з місця, намагаючись наздогнати втікачку. Врешті-решт, обігнавши авто Яснопольської, він перегородив їй дорогу своїм сірим позашляховиком «Nissan». Злочиниця навіть не опиралась, а повільно вийшла з машини, дозволивши надіти на себе наручники. Задоволено посміхнувшись, Слава посадовив пані Інесу Яснопольську до своєї автівки та повіз до поліцейського відділку. Після того, як помічник молодого детектива розповів все двом молодим поліціянтам та дав письмові свідчення, Славу відпустили додому, подякувавши за допомогу.

Виходячи через деякий час з відділку поліції, В’ячеслав почув дзвінок свого мобільного телефону. Як виявилось, дзвонив Арсен. Він попрохав терміново приїхати в монастир Святої Марії та допомогти упіймати підозрюваного у зникненні хреста та замаху на сестру Агафію.

- Вже їду,- коротко відповів Славко та, швидко сівши до машини, помчав у напрямку монастиря. Під’їхавши до пункту призначення, В’ячеслав набрав Арсена. Той не відповідав, тому Слава поспішив на територію святої обителі, передчуваючи якусь біду.

Тим часом Арсен пробирався таємним ходом слідом за злочинцем, який виявився рідним братом молоденької монашки Анни, що прийняла недавно постриг. Детектив присвічував собі ліхтариком, який йому дала тітка Олександра. Але там було декілька коридорів, і він розгубився, не знаючи куди ж саме бігти. Раптом на стіні майнула якась тінь, судячи з усього жіноча, та зникла в коридорі справа. Заінтригований детектив пішов слідом. І через декілька хвилин побачив підозрюваного, який сидів біля стіни та ледь чутно стогнав, тримаючись за ліву ногу. Виявилось, що він підвернув кінцівку та не може йти. Арсен підійшов до молодого чоловіка та швидко натяг йому наручники. Той навіть не опирався, розуміючи, що це марно.

- Наче якась страшна тінь промайнула переді мною, я відволікся і не помітив камінь,- промовив зі злістю злочинець.

Хоч Арсен і не вірив у містику, але навіть він повірив у слова покидька. Недавно і він бачив щось незрозуміле та загадкове в цьому підземному ході.

- Все, пішли,- промовив детектив до затриманого, відчуваючи палке бажання швидше вийти на свіже повітря.

Біля входу у підземний хід на них вже чекала настоятелька монастиря, Слава, що саме підійшов, та монашки Анастасія і Параскева, що, як виявилось, і помітили підозрілого чоловіка та здійняли тривогу. Арсен саме був у тітки в кабінеті, коли двоє подруг забіли туди та почали розповідати про підслухану телефонну розмову незнайомця, який говорив щось про викрадений хрест і таємний підземний хід. Арсен і матінка Олександра одразу кинулись до вказаного місця і побачили, що підозрюваний зник у темній пащі ходу. Саме тому все закінчилось щасливо, і злочинця спіймали. Подякувавши всім за допомогу та попрощавшись, Арсен і Слава повезли злочинця до поліції.