Глава 6. Почесний прийом. Ну, от і поговорили

Глава 6. Почесний прийом. Ну, от і поговорили

Збираючись на Бал, Лея і подумати не могла, що ця процедура може тривати так довго і бути такою стомлюючою. Ще ні світ ні зоря до її кімнати увірвалася Маківка, яка із стукотом та грюкотом почала будити дівчину, невпинно повторюючи, що сьогодні на них чекає дуже багато роботи.

Та розплющивши очі, першим, що побачила Каталея, була красива квітка блакитного кольору, яка лежала на її подушці. Це вже втретє вона знаходить зранку приємний подарунок, залишений Маркусом.

«Вже вкотре я вимолюю у тебе «Пробачення», моя мрійнице. І хоч розумію, що слова це лиш порожній звук, та все ж молю всіх Хранителів, щоб ти зжалилася наді мною і дозволила хоча би б пояснити, чому я вчинив так. А ще, я хочу благати твого дозволу супроводжувати тебе на Бал Великого Миру. І перш ніж ти мені відмовиш, хотів би додати – дозволь тримати твою руку перед всіма тими незнайомими людьми і оберігати тебе від їх злих язиків, принаймні цього вечора»

Послання Маркуса змусило руки Леї тремтіти. Адже, тільки зараз дівчина зрозуміла, що взагалі не готова до Балу, де на неї будуть дивитися сотні незнайомих очей. Вона ж геть нічого не знає про те, як себе потрібно поводити серед всіх тих вельмож. Які слова варто говорити, а де краще змовчати.

- О, Ваш чоловік знову залишив Вам квітку. Як це мило і романтично. – Маківка зворушливо дивилася на Каталею, що в цю мить тримала рослину в руках і перелякано перечитувала записку, залишену Маркусом.

- Маківка… - Голос дівчини був розгубленим.

- Так, леді Каталея.

- А скільки, зазвичай прибуває гостей на цей Бал?

- Ну, я не дуже компетентна у цих справах. Та містер Годріх говорить що їх більше ста. А може й триста.

Серце дівчини почало калатати сильніше.

- І це все багаті і відомі люди?

- Ну звісно ж. Всі знатні та почесні родини з п’яти континентів.

«І чому я, хай йому грець, тільки зараз почала про це думати» - Сварила себе подумки Каталея. – «Замість того щоб тікати і уникати Маркуса, краще б попросилася до нього на уроки етикету! От же ш боягузка і дурепа! Це ж його світ і хто як не він краще знає, які тут правила та традиції».

- Маківка, а ти не могла б передати моєму чоловікові, що я б хотіла. Ні не так, що я його прошу супроводжувати мене на цей Бал. І ще дуже б хотіла, щоб він прийшов до мене скоріше. Якщо це, звісно, можливо.

- Звісно ж, леді Каталея. Ви поки снідайте, а я тим часом передам ваші слова принцу. – Щоки служниці були такими червони, а в очах стільки блиску, що складалося враження, ніби Лея попросила дівчину не повідомлення передати, а вчинити якийсь благородний вчинок. 

Змушуючи себе ковтати їжу, яка на смак сьогодні була абсолютно ніякою, Лея поглядом сканувала стіну, от-от погрожуючи  випалити в ній дірку.

- Знаєш, якби поглядом могли вбивати, то ти б у цьому була першою. – Діпі сидів за пуфом біля туалетного столика і весело погойдував ногами.

- Я дурепа, Діпі. Повна дурепа. – Продовжуючи розглядати стіну, констатувала сумний факт Лея.

- Ти наївна, м’яка, добра, весела, часом не розсудлива, але точно не  дурепа.

- Чому я не відкинула свою кляту гордість і страх та не пішла до єдиної людини, яку знаю у цьому світі, щоб попросити його мене підготувати до цього клятого Балу?

- Лея, та це ж всього-на-всього звичайнісінький Бал. 

- Я в житті не бувала на таких заходах. Та я там просто зганьблюся! – Відклавши тацю зі сніданком у бік, Лея впала на ліжко і сховала своє обличчя за руками

- Аааааааа…. - Ледь чутно скрикнула вона.

- Не хвилюйся ти так, я певен, що все пройде добре. Головне тримай спину рівно, голову високо і привітно посміхайся. Панство любить коли їм посміхаються.

- Леді Каталея, Ви ще й досі у ліжку?! – Маківка увірвалася до кімнати немов вихор. Звісно ж, що Діпі у цю мить і слід простив. Ніби й не було його тут зовсім.

- Одягайте свій халат і мерщій ходіть до купалень, сьогодні вас чекають особливі процедури.

Поглянувши на щасливу служницю крізь пальці, дівчина жалібно подумала «Ну, хоч хтось тут щасливий».

Коли Маківка говорила про особливі процедури, Каталея й подумати не могла, що проведе в купальнях більше п’яти годин. Що з нею тільки не робили, які масла лишень не наносили на шкіру і волосся та якими відварами не ополіскували її тіло. Ще такою чистою дівчина себе в житті не відчувала. Довелося навіть забути про сором, який вона відчувала від усіх тих жінок, що оглядали та омивали її оголене тіло.

Повернувшись до кімнати, Леї повідомили, що гості вже починають з’їжджатися та заселятися у кімнатах. Як виявилося, їх також чекали гарячі ванни та легкі перекуси, на кшталт того, що зараз стояв на столі і у самої Каталеї. А ті що бажали, могли і взагалі просто відпочити перед самим бенкетом. На питання Каталеї, як покоївки в палаці справляються із такою кількістю гостей, адже це кожному потрібно підготувати ванну, одяг, зробити зачіску, Маківка лиш відповіла, що кожен із вельмож приїжджає зі своєю прислугою. Тому, принцесі Леї не потрібно було наймати окремого персоналу. І це виявилося дійсно дуже зручно.