Епілог

Минув рік. Кав’ярня «Cat's & Cups» перетворилася на легенду міста. Тепер це не просто заклад, а справжній магічний штаб, куди люди приходять за порадою, а надприродні істоти — за прихистком. Віктор став постійним клієнтом і меценатом (правда, він досі здригається, коли Бальтазар надто гучно ставить перед ним чашку).

​Але найбільше змінився Промінчик.

​Він ріс не по днях, а по годинах. Його руда шерсть тепер відливала справжнім золотом, а коли він мурчав, шибки у кав'ярні ледь помітно вібрували в такт.

​Одного вечора, коли Майя зачиняла двері, вона помітила, що Промінчик не грається з м’ячиком, а сидить на столі Руфуса, дивлячись на повний місяць. Раптом повітря навколо нього затремтіло, стало гарячим, як у пустелі. Майя застигла.

​Золотисте світло спалахнуло так яскраво, що заплющило очі. А коли воно згасло, на столі вже не було кошеняти. Там сидів маленький хлопчик років п’яти з розпатланим рудим волоссям і величезними золотими очима. На ньому була крихітна біла сорочка, а за спиною... ледь помітно тріпотіли вогняні крила.

​— Майя... — прошепотів малюк. Його голос був чистим і дзвінким. — Дякую, що врятувала мене під дощем.

​Руфус, Бальтазар і Коті миттєво опинилися поруч. Вони схилили голови в глибокому поклоні.

​— Спадкоємець Сонця, — промовив Коті з благоговінням. — Ми думали, що цей рід перервався сотні років тому. Ти прихистила не просто кота, Майя. Ти врятувала найдавнішу магічну істоту, яка тримає рівновагу між світлом і темрявою.

​Майя підійшла до хлопчика і обережно взяла його на руки. Він був теплим, як свіжий хліб.

— Для мене він завжди буде моїм Промінчиком, — посміхнулася вона, притискаючи малого до себе.

​Коли малий заснув на другому поверсі, Майя вийшла на балкон. До неї підійшли троє чоловіків, які стали її життям.

​— Отже, рік минув, — почав Руфус, дивлячись на місто, що спало. — Ми відбудували кав’ярню, захистили розлом і виростили Спадкоємця. Але ти так і не дала відповіді, Майя.

​Бальтазар підійшов з іншого боку, накидаючи на її плечі свою куртку.

— Ти належиш нам усім, це ми вже зрозуміли. Але чиє серце б’ється в унісон з твоїм?

​Коті просто мовчки подав їй чашку кави, яку вони зварили втрьох. Це був унікальний напій — у ньому була міцність Бальтазара, тепло Руфуса та мудрість Коті.

​Майя зробила ковток і подивилася на них. Вона зрозуміла, що в магічному світі не обов'язково обирати один шлях.

​— Ви — мої три стихії, — сказала вона, беручи їх усіх за руки. — Руфус — мій дім. Бальтазар — моя пристрасть. Коті — моя душа. Я не буду вибирати, бо без одного з вас я перестану бути собою. Ми — зграя. Ми — сім'я.

​Вони стояли під зоряним небом — дівчина, яка змінила світ, і троє великих котів, які нарешті знайшли свою істинну Королеву. Кав’ярня внизу тихо мурчала вогнями гірлянд, охороняючи їхній спокій.

​Кінець.