Розділ 11

Тіні вовчих голів нависли над кав’ярнею, приносячи з собою крижаний вітер, від якого в залі миттєво згасли всі свічки. Віктор упав на коліна біля порогу, його дорогий костюм був розірваний, а в очах застиг первісний жах.

​— Вони... вони не слухають грошей, — прохрипів він, хапаючи Майю за край светра. — Вони хочуть розлому. Вони хочуть крові.

​Першим зреагував Бальтазар. Він не став чекати пояснень. З диким риком, який перейшов у ультразвукове шипіння, він перетворився прямо в стрибку. Величезний чорний кіт, розміром з доброго ягуара, врізався в першу тінь, що намагалася прослизнути крізь двері. Іскри полетіли врізнобіч — це була не просто бійка, а зіткнення двох магій.

​— Майя, у підвал! Швидко! — скомандував Руфус. Його голос змінився, став низьким і владним. Він уже не був лагідним бариста. Його волосся здавалося гривою, а пальці видовжилися, перетворюючись на смертоносну зброю.

​— Я не піду! — крикнула Майя, хапаючи важку металеву тацю. — Я не залишу вас тут одних!

​Коті опинився поруч із нею. Він залишався в людській подобі, але його руки світилися яскравим сріблом. Він швидко креслив у повітрі захисні руни, які створювали невидимий щит навколо вікон.

​— Тоді тримайся за мене, — прошепотів Коті. — Вовки б’ють по слабких місцях. Вони відчувають твій страх.

​Скляні двері розлетілися на тисячі осколків. У зал увірвалися троє — величезні, сірі, з очима, що світилися голодним жовтим світлом. Клан Сірих Вовків не знав милосердя.

​Битва перетворилася на хаос:

• ​Бальтазар крутився чорним вихором, використовуючи тіні, щоб з’являтися за спинами ворогів і завдавати блискавичних ударів. Він був люттю цієї ночі.
• ​Руфус стояв як незламна стіна посеред залу. Він стримував найсильнішого вовка — ватажка клану. Кожен його удар був наче удар молота, а золотисте сяйво навколо нього відлякувало темряву.
• ​Коті працював як стратег. Він кидав магічні склянки з сонним зіллям, засліплюючи ворогів, і вчасно затягував рани друзів прямо під час бою.

​Майя бачила, як вони працюють. Попри ревнощі, попри те, що кожен хотів бути для неї єдиним, зараз вони були єдиним механізмом. Команда Серця.

​Але вовків було більше. Один із них, скориставшись тим, що Бальтазар відволікся на іншого ворога, стрибнув прямо на Майю.

​— Майя! — одночасно закричали всі троє.

​Час ніби сповільнився. Майя заплющила очі, міцніше стиснувши тацю, але удару не відчула. Натомість почулося гучне, майже громове муркотіння. Маленький Промінчик, який досі ховався під стійкою, раптом вискочив вперед. Мале кошеня спалахнуло яскравим рудим полум’ям, створюючи навколо Майї вогняну сферу. Вовк відлетів назад, обпаливши лапи.

​— Промінчик... — продихала Майя. — Ти... ти захисник?

​Це дало хлопцям шанс. Побачивши, що Майя в безпеці, вони подвоїли зусилля. Руфус сильним ударом викинув ватажка вовків через розбите вікно, а Бальтазар і Коті витіснили інших на вулицю.

​Ніч розірвало останнє виття, яке поступово затихло вдалині. Вовки відступили. Вони зрозуміли, що ця кав’ярня — не просто будівля. Це фортеця, яку тримає щось сильніше за магію крові. Кохання.

​Зал кав'ярні був зруйнований. Побиті чашки, перевернуті столи, розбите скло... Руфус, важко дихаючи, повернувся до людської подоби. Його сорочка була розірвана, на плечі виднілася глибока рана. Бальтазар припав на одну ногу, а Коті був блідим від виснаження.

​Майя кинулася до них. Вона не знала, кого обійняти першим. Вона просто плакала, торкаючись кожного, перевіряючи, чи всі живі.

​— Ви... ви врятували мене, — хлипала вона.

​— Ми врятували свій дім, — тихо відповів Руфус, дивлячись на неї з безмежною ніжністю.

​— І нашу королеву, — додав Бальтазар, ледь помітно посміхаючись крізь біль.

​Коті просто взяв її за руку, передаючи залишки свого тепла.

​У цей момент Віктор, який весь час сидів у кутку, підвівся.

— Я... я перепишу будівлю на вас. Безкоштовно. Назавжди. Тільки не залишайте мене самого проти них.

​Майя подивилася на своїх хлопців, потім на Віктора.

— Кав'ярня тепер належить нам. Але тепер у нас буде не тільки лате. У нас буде справжня школа магії та захисту. Бо це місто має знати: коти більше не ховаються.