Розділ 25.

— Щось сталося? — похмуро запитав Івор, увійшовши до шатра генерал-чотової.

Завмерши перед столом, вона тримала праву руку на карті з позначками кордонів Роросу й Ізяславу, а сама уважно вчитувалась в старий, потертий записник. Блокнот був той самий, що передав Мстивой Грайдаш, та вираз обличчя жінки говорив про неочікувану знахідку.

— Ти вже тут? — розсіяно вимовила Леля, кинувши на підполковника короткий погляд. — Це добре.

Сині очі знову втупилися в записник, хоча думками вона явно була десь далеко. Замислившись, брюнетка прикусила нижню губу і раптово усміхнулася:

— Кляті титани з нами граються...

— Про що ти? — не зрозумів чоловік, підступаючи ближче.

Замість відповіді Конрад кивнула на карту, що зображувала прибережний кордон Роросу на околицях столиці. Там знаходилися маєтки деяких аристократів, підозрюваних у співпраці з титанами, і там же, свого часу, розвідка зіштовхнулася зі Станом.

— Я тут передивлялася звіти від Колодара... — замислено промовила Конрад, постукуючи вказівним пальцем по береговій лінії на карті. — І трохи співставила інформацію про здібності титана каменю. Його контроль над стихією безумовний, та дещо мене таки зацікавило. А саме — звіт поручниці Еар, після вашого зіткнення з големами, в яких вона відчула ауру Стана.

Здивовано здійнявши брови, Ізбор майже одразу спохмурнів. Не розумів, до чого хилить генерал-чотова, але мовчки глянув на карту. Загалом, на перший погляд нічого особливого там не було. Скелястий берег, що за декілька метрів у воду обривався досить глибоким урвищем, а трохи далі на захід вже простягалася гавань.

— І все ж, я не розумію, що ти хочеш цим сказати, — похитав головою підполковник.

Кивнувши, Леля дістала з-під купи документів на столі потрібний схрон і активувала, виводячи голограмне зображення лабораторії. Повернула артефакт на стільницю, для кращого огляду, після чого терпляче пояснила:

— Ти сам бачив підземну лабораторію у Вірляні, де зберігають бойових големів. А тепер зверни увагу на укріплення стелі... Можливо, вам про це не розповідали, але Гордій Дантур, мій вчитель, завжди наголошував на важливості простору та укріплень. Ось ці кругові балки по центру створюють сферичне укріплення, яке значно послаблює зовнішні атаки за принципом амортизації. Тут зображення нечітке, але артефакти-підсилювачі впізнавані і, судячи з дивної позиції бокових колон, що стали частиною стін, сферичний захист присутній з усіх боків.

Помовчавши, Івор уважно вдивився в представлене зображення, знаходячи підтвердження словам Конрад. Такий захист приміщення справді не дуже кидався в очі, більше нагадуючи новаторські впровадження будівельників. Втім, про сферичний захист він читав, хоча і мало, коли випадково натрапив на перелік рідкісних, захисних укріплень. І рідкісними вони стали через неабияку вартість — втілення такого каркасу добряче вдаряло по кишені.

— Гаразд, захист справді високий, — розгублено відгукнувся Ізбор, звично скуйовдивши волосся. — Та що з того? Мабуть, титани можуть собі дозволити витрачатись на подібне, та й взагалі, це ж королівський палац. Чому б і ні?

Закотивши очі, генерал-чотова розгорнула чергову карту, що виявилася навігаційною морською, з позначками підводного рельєфу вздовж столичної лінії берегу. Втім, на одній жінка не зупинилась, діставши ще й цьогорічний варіант.

— Гм... вони відрізняються. А перша за який рік?

— Їй два роки всього, — пояснила Леля. — Місяць тому Іриней розповів про скарги моряків, коли його загін виловлював піратів, проте тоді я не звернула на них увагу. Так ось, люди кажуть, що з минулими картами вони все частіше сідають на дно та отримують пробоїни — нібито на глибині почали з'являтися кам'яні банки¹.

Здивовано здійнявши брови, Івор знову глянув на представлені морські карти, порівнюючи між собою обидві. І справді, від самої столиці і до кількох інших поселень та міст рельєф неабияк змінився. Всього подібних банок було п'ять, до того ж, доволі широких, і з них на столицю припадало одразу дві, розташовані подалі від гавані.

— Хочеш сказати, тут не банки, а сферичний захист? — з сумнівом уточнив підполковник. — Хіба зміну рельєфу не міг спричинити зсув тектонічних плит?

— Міг, — погодилася Леля, — але мої люди однаково перевірятимуть цю територію. До того ж, сферичний захист, якщо вбудувати його в підводні лабораторії чи просто ангари для зберігання големів, утворює відчутну мілину для кораблів та дрібних човнів через зовнішню амортизацію. Сам знаєш, замаскувати подібні приміщення під риф чи ті ж банки — не так і складно. Тим паче, для титана каменю.

Важко зітхнувши, він не знайшов, що заперечити. Та й вірити в такий, відверто поганий, розвиток подій не хотілося.

— Твоя правда. Але тоді нам доведеться арештувати власників прибережних територій та маєтків за ймовірну співпрацю з ворогом. Май на увазі, що народ і досі з недовірою ставиться до армії, тим паче, після того, що влаштувало вірлянівське духовенство. Ув'язнення лордів чи леді може тільки ускладнити ситуацію.

— Я це розумію, — жінка невдоволено скривилась, перш ніж дістати з паперового згортка фруктову пастилу. — Нам доведеться діяти обережніше і без зайвого розголосу, аби не виказати свою проінформованність титанам чи їхнім змовникам. І знаєш, я досі впевнена, що Гудимир був не єдиним у верхівці. Там точно знайдеться ще хтось впливовий, якщо вони затіяли подібне просто у нас під носом.

Кивнувши, Ізбор задумливо потер підборіддя. Його справді дивувало, як титани, що існували в цьому світі трохи більше двадцяти років, встигли стільки зробити. Втім, він одразу себе зупинив — це носії були дітьми, а от титани явно мали старшу свідомість. Може не всі, але навряд чи істот, здатних водити за ніс не одне королівство, взагалі варто оцінювати за людськими мірками.

— Схоже, лабораторії під вірлянівським палацом були лише приманкою, — з гіркотою мовив чоловік. — Конунг вирішив привернути якомога більше уваги до вірлянівського кордону, дозволивши моїм людям отримати потрібну інформацію. А от наступ... Ймовірно, нас планують оточити, якщо врахувати големів у мертвому місті на півночі. І якщо вздовж берегової лінії на півдні вони справді встигли збудувати декілька таких ангарів з големами, то справи наші кепські.