Розділ 1

У космічному апараті летіло четверо: фізик з Франції, лінгвіст з Британії, математик з України та хімік-біолог з Німмечини. Керували цим апаратом два досвідчених американських пілоти.

Ні це не початок звичайнісінького типового жарту, а розповідь про експедицію з Землі до раніше невідомої планети Трапіст, яка розпочалася вісім місяців тому 12 квітня 2061 року з мису Канаверал та мала закінчитися на космодромі Фуерц десь зо два дні. Політ тривав нормально лінгвіст Джон Фері з хіміком Гансом Мюллером, як завжди після обіду травили байки сидячи біля іллюмінатора. Математик тим часом кохався в секції Б-(бібліотека) з фізиком. Там грала музика із старенького iPod наповнюючи секцію з електронними книжками невимушеною романтикою. Це додавало снаги обом коханцям. Запхавши свій інтеграл до партнера в теплу чорну діру знавець теореми Піфагора плавно та водночас динамічно завдавав насолоди знавцю законів Ньютона. Так, щоб обоє отримували райське блаженство та насолоду від процесу. 

Космічний апарат "Альфа P" був величним кораблем, спроектованим для тривалих міжзоряних подорожей. Його корпус, зроблений зі сплавів титану та вуглецевих волокон, виблискував у світлі зірок, а потужні двигуни забезпечували плавний та швидкий політ. Усередині корабля знаходилися просторі житлові секції, наукові лабораторії, бібліотека з електронними книгами та навіть оранжерея, де вирощувалися свіжі овочі та фрукти.

Михайло та Амелі здибалися з самісінького початку їх спільного польоту. Хоч обоє вони кепсько розуміли мови одного одного, однак синтезатор на базі штучного інтелекту прекрасно справлявся з цією комунікабельною задачаю поєднавши двох людей, які якби не потрапили б до однієї команди могли б ніколи не зустрітися. Їхні не робочі відносини почалися з невимушеної розмови в секції К-(кухня).

Того ранку, це якраз був другий день польоту, вони пили каву, смакуючи вирощений на борту салат з 3D-друкованими креветками. Амелі посміхнулася тоді до Михайла, який жував незвичну страву

- Про що замислився колего?

- Та не про що власне - відповів математик. Він був чесний з нею. Його думки і справді були сплутані і хаотичні. Мозок і досі не хотів усвідомлювати, що він Михайло мав виконати важливу місію, ставши членом команди яка вперше матиме контакт з іноплонетянами.

- Я й сама зовсім ніби сама не своя - Амалі нібито прочитала переживання, які роїлися в голові, свого колеги. Та вона не була екстрасенсом, просто тридцять років життя багато чого навчили її в питанні розуміння людей. Й сама фізик відчувала ті самі емоції.

- Як гадаєте наша місія вдасця? - математик ковтнув кави.

- А що може статися? - співрозмовниця сдвинула плечами - ми прилетимо до них позайомимося. Джон вивчатиме їх мову. Ганс та я розвиток науки та технологій, а ви цифри.

- Та я просто розмірковую, а раптом вони захоплять нас, щоб проводити там всякі експеременти.

Амелі сміялася з колеги. Їй і близько не приходила така дурна думка в голову. 

- Я певно передивився фантастики з вашого Studios de la Marne - вирішив віджартуватися Михайло. Йому стало якось соромно за своє боягузтво поряд з такою жінкою.

Studios de la Marne була відомою францюзькою кіностудією, яка набрала популярності в 40-х роках після кількох скандалів навколо американського Holywood. Французи зняли за кілька років декілька шедервів про прибульців, які захопллють землян і роблять жахливі експеременти. Михайло як і багато хто бачив ці фільми  і чомусь йому пригадалося декілька не надто приємних сцен.  

- Та ти б бачив що знімали в голівуді на початку 21 століття. Ото був хоррор. 

Щоб якось підбадьорити колегу, вона торкнулася його руки своєю. Михайлові її ніжний дотик сподобався. Колега продовжувала:

- А ходімо до секції Б. Там я знаю є книга, яка тобі допоможе розлабитися.

Допивши залпом каву математик пішов за своєю колегою коридором, який освітлювали зелені біолюмінісцентні колби. 

Невеличка кімната з восьма ультратонкими планшетами була бібліотекою. Біля кожного столика з планшетами стояв диван. На один з них Амелі вказала рукою. Михайло сів і хотів було активувати відбитком пальця пристрій та колега не дала цього зробити ставши перед ним. Він не міг збагнути, що хоче ця жінка. Та й запитати нічого не встиг. За якусь мить вона зняла свій комбінезон і стояла перед ним в одній білизні. Її пальці погладили його губи, а після чого фрацуженка пристрасно поцілувала українця.

Таку “книгу” Михайло дісно ще не “читав”. До того ж за два місяці до польоту кинула дівчина з якою в нього були стосунки вже протягом двох з половиною років. Власне кинула через те, що він зібрався летіти на ту далеку планету. Та Амелі зуміла того дня розслабити його. Після цього вони зустрічалися так майже щодня, окрім тих днів коли вона навіть не виходила з своєї спальної секції за кавою.

Михайлові було 32 роки. Його карі очі завжди блищали цікавістю, а темне волосся було трохи скуйовджене, ніби він щойно вийшов з глибоких роздумів. Худорлявий та високий, він завжди носив окуляри, які надавали йому інтелектуального вигляду.

Амелі була старша за Михайла на три роки. ї зелені очі випромінювали енергію, а світле волосся спадало м'якими хвилями на плечі. Струнка та граційна, вона завжди виглядала елегантно, навіть у космічному комбінезоні. 

На календарі було 9 грудня 2061 року, коли математик екіпажу корабля Альфа P вийшов з бібліотеки задоволено посміхаючись. В своїй секції він поглянув до ілюмінатора. Там вдалині виднілася планета Трапіст. За пару днів їм випаде честь спілкуватися з інопланетянами. Михайло пішов до свого кабінету і відкрив свій планшет. Він переглянув свої записи про різні системи числення, що існували на Землі. Невдовзі йому доведеться вивчити систему, якою користувалися мешканці незвіданої планети. Його завдання на Трапісті було вивчення законів математики, що там використовувалися. І зрозуміти це можна було тільки опанувавши їх систему числення, про яку навіть не було ні найменшого уявлення. Може вона схожа на десятичну з арабськими чифрами, як у більшості західного контигенту. А може вона буде заснована на двійковій системі, як мова машин, з якими він звик працювати. Або, можливо, ще екзотичніше – система з основою на кількості пальців на руках місцевих жителів, або взагалі на чомусь абстрактному, як кількість місяців на їхньому небі. Можливо, їхні числа будуть не лінійними, а матимуть складну, багатовимірну структуру, відображаючи унікальні особливості їхнього світу.