1

В одному далекому краї, що звався  Чагарнітосен, у Богом забутому безіменному селищі жила сім’я коваля Беріна.Ця сім’я була не такою як інші. Усі вони були дуже дружніми між собою і працелюбними, на відміну від ледачих і сварливих односельчан. Кувалда Беріна не стихали навіть уночі, адже на зміну втомленому батькові за роботу брався найстарший з його синів. Яка тільки всячина не виходила з тієї кузні: починаючи від витончених алебастр до гострих наконечників, від тяжких обладунків до легких, як пушинка, кольчуг та непробивних щитів. Все це йшло прямо до королівського двору, точніше до Темного замку, адже королівської влади у Чагарнітосені не пам’ятали вже навітьнайстаріші з громад. Однак усе, що доставлялося до Темного замку прекрасно оплачувалося, тож ніхто й не потикав свого носа туди та зовсім не цікавився його таємницею.

​Єдиною душею в селищі, хто був до нестями зацікавлений Темним замком, була єдина дочка Беріна Мелінда. Часто у вільний час вона потайки вислизала з дому і блукала околицями Темного замку. Він був оточений високим колючим чагарником, проте Мелінда знала невеличкий прохід у цій живій огорожі замку. Тому, вона часто користувалася ним аби погуляти на старому дворі з мармуровими плитами та порослими плющем альтанками. Під час її прогулянок там завжди панувала тиша, однак того пам’ятного разу вона несподівано почула дикий вереск угорі. Мелінда підняла свої очі вгору і побачила велетенського дракона, що кружляв над замком, видихаючи хмари вогненного полум’я. Жах охопив юну дівчину, вона знала, що потрібно чимдуж утікати звідти, проте ноги не слухались її і все, що вона спромоглася зробити перед тим як дракон приземлився на подвір’я, це заховатися у чагарниках за альтанкою.

​Але, о диво! Тільки-но лапи дракона торкнулися мармурових плит він одразу перетворився на красивого молодого юнака у суцільних шрамах на руках та обличчі, і що найдивніше, він був скутий важкими ланцюгами. Тут брама замку з гуркотом відчинилася і з темряви, накульгуючи вийшов старенький дідок з довжелезною білою бородою та дерев’яним посохом у руках. Він стукнув ним об плити і юнак опинився біля його ніг. Після цього дідок розвернувся і помалу пішов назад до брами, волочучи юнака своєю магічною силою за собою. Зайшовши у браму, маг стукнув посохом об землю ще раз і ворота почали помалу зі страшним скреготом зачинятися. Не вагаючись, Мелінда вийшла зі своєї схованки і щодуху помчала до темної брами, встигнувши в останню мить прослизнути в таємничу темряву Темного замку.