Розділ 10

Шон понуро клацав пультом, але навіть не дивився на екран телевізора. Повільно проводячи долонею по квітчастій обшивці м'якого крісла, він думав про те, що після вечірки до його шкільних проблем додадуться нові. Кароліна вміла вести за собою натовп, а йому було далеко до неї в цьому. Чому тільки він не заткнув Лілі, коли та верещала про його неіснуючу дівчину? Шон гадки не мав.

— Дуже добре! Тепер ти ще й брехун. Справи краще нікуди, — Шон зітхнув і відкинувся на спинку крісла, закидаючи голову. — Дуже добре!

— Чому засмучуємося? — на порозі Малої вітальні з'явилася Лілі, із задоволеною усмішкою поглядаючи на нього.

— І то правда! Хіба нема чого сумувати? Завтра на мою голову посиплеться купа чергових проблем з боку твоєї подруги, — Шон навіть не повернувся і не глянув на неї.

— Мама ще на роботі? — немов не чуючи його тиради, безтурботно поцікавилася Лілі.

— Так! Ліл, тобі взагалі на мене плювати, чи, може, ти з Каро за одне? — простогнав Шон. — Тоді ти мені більше не сестра.

— Ти чому не одягнений? Чи в домашніх спортивках підеш? — вигнула брову Лілі.

— Думаєш, я піду один? Зовсім знущаєшся? — Шон схопився з крісла, маючи намір піти з вітальні, але завмер, в усі очі дивлячись повз Лілі.

— А зі мною? — поруч з Лілі з’явилася Скарлетт.

Якби він побачив її десь на вулиці, ні за що б не впізнав дівчинку з минулого.

На Скарлетт була одна з найкращих суконь Лілі: з ажурним верхом кремового кольору і спідницею-дзвіночком насиченого фіалкового шовку трохи вище колін. Витончену талію підкреслював тонкий шкіряний ремінець. Не поскупилася Лілі й на взуття, позичивши Скарлетт свої високі чоботи з м'якої натуральної замші. Ідеальні темні локони Скарлетт були звільнені від шпильок і вільно розсипалися по плечах, кінчиками торкаючись ремінця на талії.

— У передпокої візьмете мамине пальто і буде просто чудово. Проте врахуй, Шон, чоботи їй завеликі, тому з танцями обережніше, — суворо наказала Лілі.

— Мені не дуже зручно в цьому, — тихо мовила Скарлетт. — І мені все ще ця ситуація якось не дуже...

— І їй не дуже зручно в такому одязі, — повторила Лілі. — До того ж нашій Попелюшці бажано бути вдома не пізніше одинадцятої. Ніккі постарається її прикрити і Медді допоможе, але хто знає, що спаде на думку місіс Аргайл. Може вона захоче поцілувати донечку перед сном.

Шон навіть не знав що відповісти, зачудовано дивлячись на Скарлетт.

— Май на увазі, ти мій боржник, — Лілі усміхнулася, бачачи, який ефект на Шона справила поява Скарлетт.

— Я твій боржник, — розсіяно промовив Шон, все ще в усі очі дивлячись на Скарлетт.

Вона розгублено та схвильовано глянула на Лілі:

— Я, напевно, виглядаю якось не так?

— Ти виглядаєш більш-аніж так! Дивись, мій брат дар мови втратив.

На вустах Шона з'явилася легка усмішка:

— Ти, справді, підеш зі мною?

— Так, — невпевнено відповіла Скарлетт. — Лілі вмовила мене.

— Іди, приведи себе до ладу і заткни, нарешті, рот Каро, — засміялася Лілі. — У тебе десять хвилин.

— Впораюся й за п'ять, — Шон грайливо ущипнув Лілі за щоку.

— Хто найкраща сестра в світі? — задоволено запитала вона.

— Ти! Звичайно ти, — Шон поспішив до своєї кімнати.

Ретт заїхав за Шоном через п'ятнадцять хвилин і навіть вискочив з автомобілю, щоб переконатися, що Трілборн йде по алеї від будинку не один.

У променях вуличних ліхтарів Скарлетт здавалася казковою, несправжньою, і Ретт простягнув руку до її щоки, намагаючись переконатися в її реальності.

Скарлетт з переляку відсахнулася і Шон поклав свою долоню їй на талію, притискаючи до себе:

— Що ти робиш, Ретт?

— Вона справжня? — усміхнувся той.

— Уяви собі, справжня, але не твоя, тому клешні прибрав, — відрізав Шон.

Скарлетт легким гордовитим кивком підтвердила його слова.

Ретт розсміявся:

— Каро проковтне власного язика. І чому ти стільки часу ховав від нас таку цукерочку? — поцікавився Ретт, сідаючи за кермо.

Шон зі Скарлетт присіли на заднє сидіння і Скарлетт схвильовано оглянула салон простенького автомобіля. Шон підбадьорливо стиснув її долоню і сумно всміхнувся.

Як би Лілі не старалася навчити Скарлетт всім премудростям життя в двадцять першому столітті, воно назавжди залишиться для неї чужим і незрозумілим.

Поява на вечірці Шона з дівчиною викликала справжній фурор. У вітальні будиночка для гостей, побудованого на задньому дворі Кароліни, пройшлася справжня хвиля перешіптувань.

Сама Каро з гордовитою усмішкою підійшла до пари і, уважно оглянувши неочікувану гостю, промовила:

— Бачу, що ти з дівчиною, але чи зі своєю?

— Наші стосунки не задокументовані, тому паперових доказів у мене нема, — якомога впевненіше відповів Шон.

Його починала дратувати вся ця ситуація і те, що він, перетворившись на шкільне посміховисько, не міг постояти за себе без втручання сестри. З кожною хвилиною, відчуваючи як закипає гнів, Шон відчував ще й прилив якоїсь нової емоції. Вперше йому не хотілося ховатися за масками відлюдника. Йому хотілося стояти на своєму і щоб нарешті над ним не насміхалися чи боялися,а просто поважали.

Шон не знав напевно, але здогадувався, що так на нього впливає сила долоні Скарлетт, затиснутої в його руці. Вона, схоже, непогано було проінструктована Лілі в тому, як повинна поводитися і що говорити, але одна її поява вже не залишала у присутніх ніяких питань.

Шон прийшов не один. І по тому, як супутниця дивилася на нього, кожен розумів, що між ними, безсумнівно, є почуття.

— Чому ми тебе не бачили раніше? — Каро пильно глянула в очі Скарлетт.

— Ми були в сварці і не бачилися якийсь час. Я навчаюсь в старій школі Шона, міс…

Шон різко притиснув Скарлетт до себе, вчасно зрозумівши, що вона збирається зробити реверанс. Все ж стільки різної інформації за короткий час в її голові не вміщалося.