Розділ 9

Скарлетт була чарівна, мила, безтурботна і граційна, мов сніжинка. Яка завгодно, тільки не справжня. Наскрізь фальшива і тому огидна сама собі. На її щастя довга вечеря з двома змінами страв, поданими в кращій столовій порцеляні, нарешті, повільно підходила до завершення.

Ніколас, в честь котрого нібито все й було влаштовано, варто віддати йому належне, поводився просто дивовижно: підкреслено галантно, граційно, ввічливо і велично, огортаючи всіх гостей не тільки своєю бездоганною зовнішністю, але й жвавим розумом, манерою триматися та здатністю причаровувати.

Так! Ніколас був куди більш вмілим актором, аніж Скарлетт.

За весь вечір бесіда між ними тривала не більше п'яти хвилин.

Перехопивши Скарлетт між обов'язковим виходом з-за столу перед подачею десертів, Ніколас легко торкнувся її затягнутої в тонку довгу рукавичку руки:

— Як ти себе почуваєш?

— Дякую, мов ягня, котрого ведуть на забій, — непомітно зітхнула Скарлетт. — А ти вмієш запаморочити голову, як каже Лілі.

Обличчя Ніколаса осяяла яскрава усмішка, враз перетворюючи на казкового принца, але миттєво вона змінилася звичним, злегка байдужим виразом на гарному обличчі.

— Зачувши ці слова тітонька чітко дала б тобі зрозуміти, що міс Лілі погано на тебе впливає, — в очах Ніколаса танцювали пустотливі вогники.

Скарлетт гірко усміхнулася:

— Тільки в їхній з Шоном компанії я відчуваю себе живою й справжньою, а в решту часу не жвавіше, аніж мої ляльки.

Ніколас тактовно витримав коротку паузу, а після додав:

— Ти ніколи не замислювалася над тим, чому це сталося?

Скарлетт прекрасно розуміла, про що він питає, але лише заперечливо хитнула головою.

— Думаю всі ми, хто причетний, повинні понести для себе якийсь життєво важливий урок завдяки цьому вікну між світами, — промовив задумливо Ніколас.

— Ти маєш рацію, втім як і завжди. Я іноді перестаю вірити в те, що ми родичі. Ти настільки не схожий на нас.

Ніколас усміхнувся.

— Усі присутні леді мого віку не зводять з тебе захоплених поглядів, а їхні матусі шукають спосіб, щоб отримати тебе в зяті, — швидко змінила тему розмови Скарлетт.

— Їм доведеться дуже постаратися, — підморгнув Ніколас.

Немов на підтвердження її слів поруч вигулькнула мадам де Пейрак, французька баронеса, яка вже два сезони шукала нареченого своїй єдиній дочці Жизель. Вона защебетала про те, що просить вибачення, але негайно повинна познайомити племінника її найдорожчого друга Джея, з однією чарівною леді, котра сумує біля каміну. У тому, що тією леді виявиться Жизель, ні Ніколас, ні Скарлетт не сумнівалися. Вибачившись, вони пішли і Скарлетт знову залишилася одна.

Миттєво втративши свою найміцнішу підтримку, Скарлетт сумно роззирнулася, враз зустрічаючись зі смарагдовими очима свого без п’яти хвилин нареченого.

Джон Джеймс Гамільтон з цікавістю розглядав її з-під примружених повік, що надавало йому злегка розв'язний вигляд. Світле волосся, позбавлене улюбленого всіма джентльменами гелю, тільки посилювало те відчуття.

— Містер Гамільтон! — Скарлетт зробила вишуканий легкий реверанс.

— Міс Скарлетт, ми без двох хвилин наречений та наречена, думаю, буде цілком розумно кликати одне одного на ім’я, ви не знаходите?

— Як вам завгодно, — вона зробила ще один реверанс.

— Ви завжди настільки покірні, Скарлетт? — Джеймс підійшов ближче. — Можу запропонувати прогулятися по оранжереї?

— Перед подачею десертів це не стане недоречним, — стримано відповіла Скарлетт і легко оперлася на зігнутий лікоть Джеймса.

— Я подумав, що було б непогано почути хоча б декілька фраз від тієї, кого до кінця вечора назву своєю нареченою, — Джеймс провів Скарлетт в порожню оранжерею і з цікавістю подивився на красиві рослини.

— Думаю, це обґрунтоване бажання, — кивнула вона, стискаючи пальці в замок за своєю спиною.

— Ви не відповіли. Ви завжди настільки покірні? — усміхнувся Джеймс, дивлячись просто їй в очі.

— Як того вимагає моє виховання, — з витонченим нахилом голови відповіла Скарлетт.

— Все ясно. Завчені фрази, де немає ні краплі вас справжньої. Ну що ж, не смію засуджувати за це, бо іншого й бути не могло, — Джеймс поблажливо усміхнувся. — Ви абсолютно не в моєму смаку, Скарлетт. Ні, ви дивовижно красива і під впливом вашої вроди молоді джентльмени готові на божевільні вчинки, і я, напевно, теж не виняток. Проте наші характери абсолютно несумісні, а краса, навіть така вишукана, рано чи пізно набридає.

Скарлетт мовчки дивилася на нього розуміючи, що їй нічого сказати у відповідь.

— Ну що ж! Змінити вже нічого не можна, тому постараємося знайти спільні точки дотику в цьому шлюбі, — Джеймс галантно підставив свій лікоть, даючи зрозуміти, що їхня розмова закінчена.

Давши собі слово витримати та ледь не до крові кусаючи внутрішню частину щоки, Скарлетт повільно кивнула і, обхопивши його лікоть, дозволила провести себе назад до Великої вітальні.

Надії на взаєморозуміння та дружбу з майбутнім нареченим для Скарлетт розтанули.

Вона була не потрібна йому, отже не батькові знадобилися гроші Гамільтонів. Гамільтони жадали збільшити свої і без того багатомільйонні статки за рахунок єдиної спадкоємиці Аргайлів.

В кінці вечора під вишуканий дзвін срібного ножа об кришталевий келих Чарльз Гамільтон попросив трішки уваги і оголосив, що його син мріє бачити своєю дружиною прекрасну міс Скарлетт. Джей зобразив належний з цього приводу подив і запропонував молодим людям обмінятися запитаннями та відповідями.

Вишуканим, безсумнівно не раз репетируваним, поклоном Джеймс звернувся до Скарлетт і вона ледь чутно відповіла згодою.

Єдине, що допомогло їй не впасти на підлогу без чуття, були очі Ніколаса, спрямовані на неї. Очі повні підтримки та співчуття.

Коли прийшла його черга вітати наречених, Джеймс з насмішкою, погано прихованою за привітністю, звернувся до Ніколаса: