Розділ 3

Шон повернувся в свою кімнату і недбало відкинувши рушник на ліжко, натягнув чисті спортивні штани темно-сірого кольору та світло-сіру футболку із зображенням Веселого Роджера. Зачинивши верхню шухляду комоду, попрямував до ліжка знімаючи покривало і кидаючи його на невелику дерев'яну скриню-лавочку в узніжжі. Піднявши лептоп, Шон підійшов до комода і поставив його перед дзеркалом. Піднявши очі до свого відображення, раптом завмер від шоку, котрий скував кожну клітинку його тіла.

Шон бачив свою кімнату. Бачив широке ліжко рожевого дерева, але над ним висів ніжно-блакитний балдахін, а на ліжку сиділа дівчина. Шон не бачив обличчя незнайомки, довге темне волосся повністю приховувало його. Дівчина ритмічно водила по пасмам сріблястим гребінцем, не дивлячись у бік дзеркала.

Наляканий до на півсмерті, Шон не міг навіть ковтнути. Мозок не працював, відключився і не намагався допомогти. Титанічним зусиллям Шон повільно повернув голову до свого ліжка, але там нікого не було. Немов паралізований дивився в дзеркало, намагаючись взяти себе в руки і осмислити, що відбувається.

Незнайомка з дзеркала тим часом продовжувала неспішно водити по волоссю гребінцем, а потім піднялася і підійшла до дзеркала, мабуть, щоб поставити той гребінець на комод.

Шону вартувало відступити, сховатися, але замість того він дивився на неї, не в змозі рушити з місця.

Вона підняла очі до дзеркала і побачивши замість свого відображення незнайомого хлопця, голосно заверещала, а тоді звалилася на підлогу.

Її виразний крик, котрий долетів до слуху Шона, раптом протверезив його і привів до тями. Шон метнувся до дзеркала і сталося щось абсолютно неймовірне. Надзвичайне. Торкаючись долонею дзеркала він побачив, як гладка срібляста поверхня тремтить легкою хвилею, немов по ній стікає вода. Тіло його на мить стало свинцевим, а потім він знову опинився біля дзеркала в своїй кімнаті та кімната вже була не його. На підлозі лежала незнайомка з довгим темним волоссям, розсипаним по килимі глибокого синього кольору.

— Міс? Міс Скарлетт? Що трапилося?

За дверима почулася метушня і Шон не придумав нічого розумнішого, аніж пірнути під широке ліжко. Серце його ледь не вистрибувало з грудей.

В кімнату, стукаючи підборами по непокритому паркету, забігла молода дівчина. Одягнена вона була в довгу сіру вовняну сукню і білий фартух поверх неї, а на голові виднівся білий короткий очіпок.

— О, Боже мій! Знову! Міс Скарлетт? Міс Скарлетт, ви чуєте? — дівчина опустилася на коліна і поплескала Скарлетт по блідим безкровним щокам.

Шон майже не дихаючи лежав під ліжком і спостерігав за тією картиною не розуміючи, марить він чи все відбувається насправді.

Дівчина покликала на допомогу якогось Дрю. Через хвилину на порозі з'явився міцний високий чоловік в широкому потертому піджаку і кепці на голові.

— Що трапилося, Медді?

— Вона знову знепритомніла, — сумно констатувала Медді, піднімаючись з колін.

— Бідолаха! Вкотре за ці два дні. Пану потрібно відвезти її до більш досвідченого і вмілого лікаря, аніж старий Лонгтілз, — зазначив Дрю, піднімаючи Скарлетт на руки і підходячи до ліжка.

Шон почув, як тихо скрипнули залізні пружини матраца і Дрю відступив.

— А вони собі гуляють на прийомах, — в голосі чоловіка чітко чулася гіркота.

— Будь обережний в словах, — голос Медді здригнувся. — Ти ж знаєш вдачу місіс Прімроуз. Вели Сарі принести мені оцет, холодну воду і рушник.

Мабуть, Дрю кивнув, Шон лише бачив, як той попрямував до виходу і зник за дверима. Почулися його важкі кроки, котрі незабаром стихли. Ще через хвилину Медді теж вийшла з кімнати з криком, де ж якась Сара і оцет.

Користуючись моментом, Шон вискочив з-під ліжка і кинувся до дзеркала, мріючи лише про одне — вмить опинитися в своїй кімнаті. Вдома. Торкнувшись долонею дзеркала, він озирнувся на непритомну дівчину на ім'я Скарлетт і в наступну мить опинився біля комода, де лежав його лептоп.

Поглянувши в дзеркало, Шон знову побачив лише своє власне відображення і більше нічого.

Прокинувшись вранці, Шон деякий час сидів у ліжку, притиснувши долоні до скронь, та спостерігав за дзеркалом на комоді. Зовсім звичайне, старе, трохи пошарпане, з невеликим сколом на дерев'яній підставці. Нічого надприродного чи фантастичного.

Думки Шона зводилися до того, що все, що він нібито бачив, було сном. Барвистим і реалістичним, але все ж тільки сном.

Одягнувшись і привівши себе в порядок, він спустився на кухню. Лілі та Фелісіті вже снідали і напустивши на себе буденний вигляд, Шон приєднався до них.

Після школи компанія однокласників попрямувала провести п'ятничний вечір в одному з торгово-розважальних центрів кличучи Шона з собою, але він відмовився.

Лілі, наздогнавши його на сходах школи, радісно оголосила, що йде в гості до нової подруги, котра живе всього за три будинки від Аргайл-Хауза.

Повністю наданий сам собі, Шон повернувся додому і наспіх перекусивши пішов до Малої вітальні, аби подивитися фільм, але вже через якихось кілька хвилин зрозумів, що абсолютно не вдумується в сюжет. Роздратовано клацнувши пультом, Шон пройшов до себе і взявши лептоп, гепнувся на ліжко.

Набравши в пошуковику запит про сім'ю Аргайл, Шон шукав ім'я дочки Річарда Джея, вже підсвідомо знаючи його. Коли через кілька секунд розумний помічник видав ім'я юної міс Аргайл, яка загинула на борту «Титаніка», Шон проковтнув невидимий клубок у горлі. Дівчину звали Кетрін Скарлетт.

Шон гарячково зіставляв в думці отриману інформацію та деталі вчорашньої події і розумів, що незнайоме ім'я незнайомої дівчини йому приснитися просто не могло.

Повільно піднявшись з ліжка, Шон наблизився до дзеркала і провів пальцями по завиткам ініціалів. Сумнівів не залишалося. Власницею дзеркала була та сама Скарлетт Аргайл, а вирізані букви позначали саме її ім'я та прізвище.

Чисті лазуритові очі Шона скосили погляд на ледь помітну подряпину на стіні поруч з дзеркалом і він автоматично трішки присунув його.