Коли перші промені сонця торкнулися верхівок дерев, Луї та Лео залишили руїни замку. Вони відчували себе справжніми героями, які врятували дівчинку від вічного ув'язнення. Проте, їхнє почуття тріумфу швидко випарувалося, коли вони помітили, що небо затягнулося темними хмарами, а вітер почав дмухати з незвичною силою.
"Щось не так", - прошепотів Лео, озирнувшись навколо.
Раптом, із глибин замку до них долинув гуркітливий голос.
Це був голос старого чарівника, який створив цей замок і ув'язнив у ньому дівчинку. Він був розлючений тим, що його план провалився, і поклявся помститися хлопцям за їх втручання.
"Ви звільнили те, що не повинно було бути звільнено", - прогримів голос чарівника. "За це ви поплатитеся!"
Із темряви замку вийшли дивні істоти, створені з тіней і туману. Вони накинулися на хлопців, намагаючись схопити їх і потягнути назад у темряву. Луї і Лео відбивалися від нападників, використовуючи все, що було під рукою: палиці, камені і навіть свої рюкзаки. Але сил було все менше.
"Ми повинні знайти спосіб зупинити його!" - закричав Луї, ухиляючись від удару одного з монстрів.
"Може, той кристал ще має якусь силу?" - запропонував Лео, згадуючи про артефакт, який вони знайшли в підземеллі.