Війна застала Олену Грицаєнко, завідувачку сільської бібліотеки, що на Чернігівщині, зненацька.
В той зловісний день вона разом з сім'єю поверталася з Києва, де проходила лікування. Але один телефонний дзвінок сповістив її, що в неї більше немає дому. І бібліотеки, де вона пропрацювала все життя також немає. Як всі в той час, сім'я Олени вирішила їхати на Захід. Добре, що були при собі документи та якісь речі. Купивши квитки на потяг, Олена з чоловіком Петром і трьома малолітніми синами вирушили в невідоме.
На одній з зупинок її увагу привернула бабуся, що торгувала на пероні пиріжками. Олена швидко вибігла до неї, бо так і не встигла купити якісь харчі в дорогу.
Набрала пиріжків, які старенька загорнула в дивну газету, і повернулася назад до вагону.
Якби Олена обернулася, то б побачила, що ніякої старенької вже немає. Замість неї на секунду показалася Чудернацька пташка і розтанула в повітрі.