-2-

Одного разу, коли місцеві мешканці почали забувати про казкарів, до старої хатини вирішила прилетіти Чудернацька пташка із Казкового світу. Вона впала у густому лісі поруч з будинком і заблукала. Дідусь з бабусею знайшли її та принесли додому, напоїли джерельною водицею та дали зернят.

Пташка набралася сил і розповіла про свою Казкову країну, яка почала втрачати своїх героїв. Життя її мешканців ставало все більш сірим та одноманітним. 

Не народжувалися більше Котигорошки. І немає вже зачарованих принцес, яких потрібно було рятувати, тому хлопцям не потрібно ставати лицарями. Навіть драконо-змій перестав літати над селами і красти гарних дівчат. В темному лісі зникла хатина на курячих ніжках разом з бабою Ягою, розсипався кістяний замок Чахлика Кощія, а жаба перестала перетворюватися на царівну. 

Пташка ще довго жалілася на життя-буття, особливо переживала, що незабаром тварини і рослини перестануть говорити і розуміти людей. Вона слізно просила дідуся з бабусею не забувати про казки й уяву, навіть коли здається, що нікому вони не потрібні.

Старенькі поміркували і вирішили, що якщо в них не стало слухачів, то вони знайдуть читачів. З того часу Чудернацька пташка стала постійною гостею в старому будинку. Дідусь з бабусею разом з нею складали та записували казки, які не тільки розважали, а й навчали важливим життєвим урокам, дарували маленьким серцям любов та добро.

І ось одного дня дідусь надіслав свій рукопис до поважного видавництва. Казки так сподобалися редакції, що їх відразу надрукували окремою книжкою. Чарівні історії розлетілися по бібліотеках і книжкових магазинах, а потім у безліч будинків, де зростала малеча. Вони несли в собі любов, радість та надію, що добро переможе зло.

Тисячі листів приходило дідусеві з бабусею від маленьких шанувальників з проханням написати нову й нову казку. І вони творили, а разом з кожною історією ріс і розвивався Казковий світ. Старий будиночок став місцем, де казка поєднувала два світи - реальний і казковий - у незабутній і чарівній спільності.

​​​