Розділ 14. Ще одна група пригодників

Чорганши

— Ти помітив? — до Чорганши підійшла Ланіма, коли той розібрався з хижим насінням, розчавивши їх на друзки. — Він з'їв комах і нічого не сталося.

— Можливо, на нього отрути нашого світу не діють.

— А можливо у демонічних істот відстрочена реакція? І зараз він нападає на Генсіна.

— Може, — на диво спокійно погодився Чорганши. — Якщо чесно, я досі не бачив, щоб він щось їв.

Ланіма теж спробувала згадати, але ні, Генсін завжди обідав окремо, ніби боявся, що його їжу отруять, втім, ця риса характерна для всіх володарів сили зілля. А ось Кіт, до цього моменту нічого не їв. Хіба що у наметі.

— Може, Генсін не знає, як утримувати раба? Ти не поділився з ним досвідом? — дівчина помітила, як на правому рукаві жерця промайнула світла пляма, а сама рука набула нездорового відтінку з потемнілими венами. — У тебе самого все гаразд?

— У мене все чудово. Бачиш? — Чорганши створив зовсім маленьке коло над долонею, з якого блиснула блискавка і потемніння зникло. Маленький недолік, який він досі приховував і про який знала лише Елріка — колись саме на цій руці у нього був вилучений кристал. Не з власної волі, можливо саме тому відкату він не отримав, зате залишилися незначні проблеми з втратою контролю над потоком сили. — Треба лише час від часу використовувати силу.

— Так ось чому ти з самого ранку тренуєшся.

— Ти теж дуже рано встала.

— Я хотіла поговорити з Генсіном. Про його безвідповідальну поведінку. І бажано без зайвих глядачів. А тут ти й цей, Кіт. Тро! — покликала дівчина власного раба, високого плечистого хлопця з хижими рисами обличчя. Тро умів перетворюватися на тварину, чим дуже допомагав Ланіма у розвідці. До того ж був освічений, знав три мови і міг заткнути за пояс Сайка знанням етикету. Це дуже подобалося дівчині, адже він був не скільки слухняним рабом, стільки гарним співрозмовником. А причина, через яку Тро втратив свободу — проста і не рідкісна в цих краях. Його другий кристал виявився синім, що й визначило подальшу долю хлопця. Сила води здавна вважалася небезпечною, тому всіх, у кого вона прокинулася, або вбивали, або робили рабами. Навіть не дивлячись на титули та наслідування спадщини. Ходили чутки, що таке «прокляття» можна вимолити у богів, щоб усунути конкурентів. — Ти чому це не сів поряд зі мною?

Хлопець зам'явся і опустив погляд, боячись зізнатися, тому замість нього відповів Чорганши.

— Мені здається, він злякався.

— Кого?

— Цього Кота, — все таки відповів Тро. — Він надто вільно поводився, як на раба.

Насправді Тро, як і більшість слуг, відверто побоювалися новенького, тому не ті поспішали зав’язувати з ним розмов, а тим паче товариств. І не тому що він був синього кольору, а від аури хижака, яку Кіт то приховував, то ні. Він точно не змирився зі своїм статусом, а значить Генсіну загрожувала небезпека. Але попередити про неї Тро не міг, по-перше то не їх з господаркою проблеми, а по-друге — навіщо, якщо це й так очевидно.   

— Справді, я також звернув на це увагу. Або Генсін й справді не знає, як показати своєму рабові, хто господар, а хто має підкорятися, або йому загрожує небезпека. Ланіма, можеш простежити за ними? А я поки що підсилю наш захист, про всяк випадок.

— Гаразд, — погодилася дівчина, хоча зазвичай розпорядження їм віддавав Сайк.

Із свого намету раптово вилетів й сам Сайк з очима, розширеними від страху.

— Там… у мене… — він важко дихав, показував кудись за спину й ледве міг говорити, ніби потрапив під м'ясоїдне дерево і ледве зумів втекти.

— Синій кристал? — стримано зауважив Чорганши.

— Чому... чому в мене? — Сайк згорбився, схопив себе за руки, щоб приховати тремтіння. — Я не хочу.

Тро поспішив пройти повз і сховатися в наметі господині, аби ніхто не помітив його усмішки. Увечері він обов'язково принесе підношення богам за таку справедливість. Цей вискочка вже всіх дістав.

— Його можна вилучити до того, як він сформується.

Але спроба заспокоїти не увінчалась успіхом, Сайк буквано прокричав в обличчя Чорганши:

— Ти знаєш, чим це обернеться?

— Ще як знаю! — жрець незворушно продемонстрував йому глибокий нерівний шрам, вище якого сформувався горбок нового кристала.

— А я думала це назавжди. І новий більше не з’явиться, — Ланіма мимоволі проявила співчуття і ледь не торкнулася пошкодженої руки. Але Чорганши вже закінчив демонстрацію і в співчутті не потребував.

З намету вийшла заспана і від того злегка набрякла зі сну, цілителька.

— Чого це ви з самого ранку галасуєте?

Воїн відразу згадав, що сам стоїть в одних підштаниках, і різко почервонівши, повернувся до себе.

— У Сайка виникла проблема, і він хоче її позбутися.

— Так?

— Так! — долинуло з його намету.

— Це справа для цілителя. Дуже делікатна робота якраз для ніжних жіночих ручок.

Елріка, яка не чекала подібного пояснення від жерця, теж зарум'янилася, всю сонливість, як рукою зняло, чого власне він і домагався.