Розділ 10. Не час для жартів

Урок на майбутнє: під час патрулювання навіть цікава балаканина — пастка для уваги. Результат не забарився. Попався. Втім, не впевнений, що навіть тоді встиг би щось зробити, якби був цілком поглинутим розглядом місцевості. Ніколи не скаржився на пасивну уважність — а тут вона підвела. Адже помітити приховану діру на дорозі було просто неможливо.

Я лише зробив крок — і провалився в яму, ступивши прямо у чиюсь пащу. Щелепи зімкнулися, і мене миттєво втягнуло вниз, на глибину, а там і зовсім вузьким тунелем. Нога оніміла, не видно нічого, а порівняння виникають виключно з нижнім пеленгатором неприємностей. Був би я на поверхні, пожартував прямо, як є, але раптом це виявиться моїм останнім жартом.

Скільки б мені не доводилося мандрувати, завжди знайдуться нові враження. То ж, під землею мене ще не жерли. Вузький прохід закінчився, я опинився в більш широкій частині нори, мабуть у трапезній чи комірчині. Поки волочився поземним лабіринтом, оніміння дійшло вже до торса. Ще трохи, відмовлять руки та голова. Або ні, тоді ще гірше.

Згадав, що в кишені прихований кинджал Блідого. Як же вдячний йому за це, ніби у воду дивився, що скоро знадобиться. Поки обмацував з якого боку знаходяться кишені, згадав про зміюку. Теж витяг, нехай живе. Взагалі-то я її мав намір з’їсти, але якщо раптом замість неї з'їдять мене, то вона все одно звільниться, тому яка тепер різниця. Ото вже грець, я вже настільки звик до смертельних небезпек, що реагую на них надто стримано.

А ось це справді цікаво, намацав у кишені капсули, змінені Духом Джерел. Занімілою рукою закинув одну в рот і проковтнув. Минулого разу їх призначення полягало в тому, щоб огортати людину в захисну оболонку та переносити тіло в інший світ. Я таким чином зібрав собі команду. Таке враження, ніби давно то було, а насправді — день тому. То була разова та суто добровільна участь, я про це всіх від початку попередив, хоча сам ніколи ними не користувався. Мабуть настав час. Не хочу, щоб мене живцем зжерла невідома химера, з якою навіть побитися не можна. В цій темряві нічогісінько не видно.

Де мій нічний зір, коли він так потрібен?

Капсула нікуди не збиралися мене переносити і зовсім не було зрозуміло, подіяла вона чи ні, а потім, паралітична речовина досягла мозку, і я вимкнувся.

І отямився знову у підсвідомості.

— Давно не бачились.

— Ага, і двох днів не минуло. Звідки маєш цей недоречний сарказм? Можливо, мене там жеруть, а тобі хоч би хни.

— У мене самонавчання хороше. А тебе там ніхто не жере. Ти дуже вчасно проковтнув подарунок.

— Подарунок? І що він тепер робить? — обережно спитав я.

— Судячи з моїх спостережень, оболонка, що виникла навколо твого тіла, захищає його від пошкоджень.

— Всього-то? Шкода.

— Чому це? Ти ж наче не хотів туди повертатися.

— Так, проте уявив, як мені тепер доведеться повертатися на поверхню тут.

— Тут ще дещо, — він продемонстрував дві схеми, — час його дії збігається з ослабленням паралічу.

— Чудово.

— Але в тебе залишився кинджал.

— Отже одна надія є.

— І лише одна спроба.

— Може, годі? Я й так розумію, що шанс мізерний, навіщо нагадувати весь час. У мене таке відчуття, що ти будеш радий, якщо я помру.

— Звичайно, адже ми тоді повернемося до Джерела.

— Не дочекаєшся. Ніяких «ми» не буде.

Ось так за дрібними суперечками, і обговоренням подальших планів, якщо пощастить вижити, дочекався необхідної відмашки.

Раптовий спогад.

— Що ти ходів мені показати?

Кіборг показує мені чорну капсулу.

— Прототип. Одна така зараз всередині нього.

На кушетці лежав зв’язаний чоловік. Лисий з татуюваннями на обличчі та у мантії мага.

— Якщо я все правильно врахував, то його має перемісти з цього місця на те.

Кіборг вказав на металеву клітку в кутку.

— Почнемо? Активувати.

Чоловік засіпався. Крізь кляп пролунало чітке «ні». Крізь людські пори почала просочуватися чорна рідина. Через хвилину на його місці утворився чорний кокон, який розтанув, залишивши мазку пляму. Натомість, така ж чорна капсула в клітці почала рости, поки не утворився ще один чорний кокон. Який розвалився на дві половинки, показавши живого, але оголеного чоловіка.

— Саме «ні» і послужило активаційним словом. Ну як?

— Годиться. А для активації будь-яке слово можна записати?

— Будь-яке. Але я б радів кілька слів, щоб не відбулося випадкової детонації.

— Треба ще поставити таймер на відкривання капсул. Мені потрібно, щоб вони всі відкрилися більш менш одночасно. І зроби щось з одягом. На мою пропозицію можуть відгукнутися і дівчата. Не хочу ставити їх в незручне становище.

— Хм, а я б на це подивився. Але добре, спробую щось зробити. З тобою приємно мати справу.