Розділ 2 . Шлях крізь туман і поклик крові

Світанок ще не встиг розігнати густий туман над Дзеркальним озером, коли важкі дубові двері будинку ледь чутно рипнули. Єва завмерла, затамувавши подих. Вона знала: якщо тато прокинеться, його воїнський слух миттєво розпізнає цей звук. Але в домі панувала тиша, переривана лише мірним сопінням Азраеля, який спав на терасі.

​— Швидше, Мушко, — пошепки покликала дівчинка.

​Мушка вислизнула за двері, її лапи безшумно торкалися вологої від роси трави. Вона виглядала зосередженою, ніби розуміла всю відповідальність цієї вилазки. Єва перевірила сумку: загорнутий у серветку пиріг із сиром, маленька фляга з джерельною водою та, найголовніше, — срібна луска, яку вона вчора знайшла на березі.

​Коли вони відійшли достатньо далеко, щоб їх не побачили з вікон, Єва перейшла на біг. Її шлях лежав до Заборонених Піків — місця, куди мама суворо забороняла ходити. Кажуть, що саме там магія Фенріра була найсильнішою, і саме там небо зустрічається з безоднею.

​Випробування Туманної Ущелини

​Через дві години ліс змінився скелями. Туман тут був не звичайним — він здавався живим. Він обвивав ноги Єви, намагаючись повернути її назад.

​— Це магічний захист тата, — здогадалася Єва. — Він поставив ці «туманні пастки», щоб ніхто чужий не підібрався до нашого дому. Але я не чужа.

​Вона заплющила очі й простягнула руку вперед. В її жилах пульсувала кров Світла і Тіні. Вона уявила, як її срібна енергія розрізає туман, наче гострий ніж. І туман відступив, відкриваючи вузьку стежку, що вела стрімко вгору.

​Мушка раптом зупинилася і почала низько гарчати. З темної щілини між скелями вийшла істота, якої Єва ніколи не бачила — гірський страж, створений із каменю та моху. Його очі світилися синім вогнем.

​— Хто ти, дитино, що тримає знак Фенріра? — голос стража нагадував гуркіт обвалу в горах.

​— Я Єва, донька Емі та Калеба, — сміливо відповіла вона, хоча її коліна трохи тремтіли. — І я прийшла на поклик.

​Страж схилив свою масивну голову.

— Твій шлях веде до Печери Срібних Спогадів. Але пам'ятай: дракон не обирає слабких. Він обирає тих, чиє серце здатне витримати правду.

​Таємниця Срібного Гнізда

​Чим вище вони піднімалися, тим холоднішим ставало повітря. Мушка притискалася до ніг Єви, зігріваючи її своєю вовною. Нарешті вони досягли плато, яке було вкрито кристалами, що росли прямо зі скель. У центрі плато була печера, з якої виходило м'яке сріблясте сяйво.

​Коли Єва увійшла всередину, вона на мить осліпла. Стіни печери були вкриті стародавніми малюнками. На них був зображений величезний вовк і дракон зі срібними крилами, що летіли пліч-о-пліч.

​— Це дідусь Фенрір... — прошепотіла Єва, впізнавши символ на малюнках. — Значить, він знав про цього дракона ще до того, як мама народилася?

​У самому центрі печери на ложі з місячного каменю лежало велике яйце. Воно не було теплим, як у драконів Калеба, воно було прохолодним і прозорим, як чистий лід. Всередині нього щось ворухнулося.

​Єва повільно підійшла і поклала руку на шкаралупу.

— Я тут, — сказала вона. — Я чула твій шепіт.

​Раптом яйце тріснуло. Срібне світло заповнило печеру, і маленька істота, схожа на живу блискавку, виборсалася назовні. Це був Срібний дракончик. Його крила були тонкими, як папір, але міцними, як сталь. Він подивився на Єву своїми золотими очима, і в її голові пролунав голос — не шепіт, а справжній голос:

​«Ти прийшла, Спадкоємице. Тепер ми зв'язані. Але будь обережна — тіні минулого вже знають, що срібло повернулося в світ».

​Повернення та Тривога

​Поки Єва милувалася своїм новим другом, якого вона вирішила назвати Аргентум ,  вона не помітила, як швидко плине час. Сонце вже стояло високо.

​В цей час біля Дзеркального озера почалася справжня паніка. Емі, знайшовши порожнє ліжко доньки, відчула, як холодний жах стискає серце. Калеб уже сідлав Азраеля.

​— Вона пішла до Заборонених Піків, — сказав Калеб, дивлячись на сліди Мушки на землі. — Я відчуваю спалах срібної магії. Емі, вона знайшла його. Вона знайшла Срібне Крило.

​— Це занадто рано, Калебе! — вигукнула Емі, і тіні навколо неї затремтіли. — Вона ще не готова до тієї сили, яку несе цей дракон.

​Єва поверталася додому, коли побачила в небі чорну тінь Азраеля. Сільвер миттєво зник у її сумці, ставши невидимим. Мушка подивилася на Єву з розумінням: це буде їхня перша велика таємниця.

​Дівчинка знала, що на неї чекає серйозна розмова з батьками. Але вона також знала, що тепер вона не просто донька героїв. Вона — вершниця Срібного Крила. І її власна книга тільки-но почалася.