Глава 53

Анвара здивувала така відвага герцогині. Перед ним стояла не залякана дівчинка, якою вона здалася йому при першій зустрічі, а зріла жінка, що впевнено йде до мети. Сесілія, наче забула, що у її руках віяло і долонею почала розмахувати біля грудей, привертаючи увагу до свого відвертого декольте. Король невдоволено хмикнув. Такий дешевий прийом зваблення на нього не діє. Він бажав лише одну жінку, яка нічого й не робила, щоб його спокусити. Хотілося якнайшвидше знову заволодіти Айне і цього разу він покаже усю свою майстерність. Відганяючи непристойні думки, чоловік поклав долоні на  лікті:

– Я ще не обрав з ким одружуся і моє рішення ґрунтується виключно через вашу безпеку. 

Знадвору почувся голос Густава:

– Ваша Величносте! Перепрошую, герцог Олівер Варенбург просить прийняти його.

Анвар важко зітхнув. Схоже, на нього вирішили тиснути з усіх фронтів. Відійшовши від Сесілії на пристойну відстань, кивнув:

– Проси, – різко глянув на Сесілію, – цікаво, що мені скаже ваш батечко.

Герцог Варенсбуг зайшов до намету та поклонився. Його обличчя виказувало стурбованість:

– Ваша Величносте! Я дізнався про підступність Мілберги й вимагаю для неї гідного покарання.

Анвар невдоволено хмикнув. Звісно, з такої новини намагатимуться зробити сенсацію:

– Нагадайте, будь ласка, чоловік, який знайшов флакон від отрути, чий слуга?

– Мій, Ваша Величносте, – у голосі герцога відчувалася стурбованість. Він ніби зрозумів хід думок короля й важко ковтнув. Анвар поклав руки в боки:

– Сподіваюся ви розумієте, що я не можу звинуватити герцогиню, опираючись виключно на розслідування вашого слуги. Мені потрібно все перевірити і якщо Мілберга винна, то отримає відповідне покарання. Гадаю, буде краще, якщо поки Сесілія поїде у Дарсвіт.

Герцог нагородив доньку осудливим поглядом. Складалося враження, що дівчина припустилася жахливої помилки. Олівер цокнув язиком та помахав головою:

– Це виключено. До Дарсвіту довго їхати, а у суботу ви планували озвучити ім'я своєї майбутньої дружини. Хіба, ви обрали не Сесилію. У такому разі в її присутності немає потреби, так само як і в моїй.

– Ви намагаєтеся мене шантажувати? – в очах Анвара спалахнув гнів. Надто багато воїнів залучено у війську з цього герцогства. Хоч королю необхідна підтримка Веренсбурга, проте маніпулювати собою він дозволить, – герцоге Варенсбургу, ви присягали короні у вірності.

– Я й не відмовляюся від присяги. Просто супроводжу доньку додому, якщо вона вам вже не потрібна. Звісно доведеться забрати найкращих воїнів, щоб забезпечити їй захист.

– А те, що сюди, у саме пекло війни, вона прибула у супроводі лише кількох охоронців вас не турбує?

– Сесілія вчинила нерозважливо, але бідне дитя, злякалася за своє життя. 

– Тут гарантувати їй безпеку я не можу.

– Я розумію. Нехай вона трохи відпочине у таборі й повернеться до палацу.

– Добре, – зі злості, зуби Анвара скрипнули. Найменше йому хотілося нагляду ревнивої нареченої, проте навіть вона не змусить відмовитися від планів з Айне. Якщо Ельвіра не погодиться на обмін, а у цьому він більш ніж упевнений, то на світанку відбудеться кривава битва. – Сподіваюся, ви забезпечите своїй доньці гідний відпочинок.

- Звісно.

- Тоді не смію затримувати.

Сесілія зробила реверанс, надто явно демонструючи скромне декольте з чорним оніксом у вигляді кулона. Позбувшись непроханих гостей Анвар не встиг полегшено видихнути, як почувся голос Дерека:

– Дозвольте зайти, Ваша Величносте!

– Заходь, – король втомлено сів на матрац. Після незручного сну, відчував дискомфорт у кістках, проте ця ніч варта усіх незручностей. Хотілося знову обійняти Айне й розсипати поцілунки на її тілі. Від недоречних думок відірвав Дерек.

– Прийшла відповідь від королеви Корнелії, Ваша Величносте, – спіймавши зацікавлений погляд володаря, чоловік продовжив, – вона відмовилася від обміну. Доля герцога її не турбує. 

– Я так і знав. Тепер чекає складна розмова з герцогом. Спробую його переконати співпрацювати з нами взамін на трон. Гадаю, такий обмін його влаштує.

Дерек задоволено кивнув, проте не поспішав покидати покої. Поводився так, наче бажав сказати щось ще, але, з якихось причин, вагався. Анвар поклав лікті на коліна та злегка нахилився вперед:

– Це все?

– Ні, Ваша Величносте, – зам’явшись на кілька секунд, чоловік набрався сміливості, – я виконав ваше завдання, з’ясував про Айне усе.

Король злегка посміхнувся. Згадав як наказав Дереку дізнатися хто така Айне, звідки, хто її батьки, де жила, навчалася, адже помітно, що дівчина освічена. Нарешті він знатиме усе про свою дівчинку! Її таємниці насторожували й хотілося розкрити усі секрети. Уже уявляв сапфірові оченята, коли розповість їх Айне. 

– Кажи, – чоловік підготувався до довгої розповіді.

– Вона не та, за кого себе видає. Жила у сиротинці в одному глухому місті в Дармарії. Айне – дармарійка. Вона прекрасно володіє темною магією, здатна висмоктувати життя, так само як і зцілювати. Щоб підібратися до вас, вона здобула прихильність Елизара, стала вашою служницею. Ця дівчина прийшла до палацу лише з однією ціллю – вбити вас.