Глава 30

– Не дуже, але хіба у мене є вибір?

– Ні, – Анвар скупо всміхнувся та помчав вперед. Не терпілося дізнатися чи прийме Айне цей виклик. Позаду почувся пришвидшений тупіт копит. Король навмисне не поспішав, хотів, щоб служниця знаходилася неподалік. вони непомітно підіймалися вгору й нарешті досягли кам’янистих скал. Окремим осередком розкинулися масивні глиби, що звеличувалися над вузькою річкою. 

Анвар зістрибнув з коня. Впевнено пересуваючись кам’яними брилами, підійшов до самого краю. Сів на велику глибу й дивився вперед, поглядом чіпляючись за горизонт. Він любив тут проводити час, споглядати свої володіння та приводити думки до ладу. Цього разу, зосередитися заважала Айне. Хоч вона і мовчала, але її присутність відволікала. Хотілося спостерігати за нею та відгадати усі таємниці. Анвар різко розвернувся назад, побачив, що дівчина так і  сидить на коні, не наважуючись спуститися. Вона кумедно зіщулилася від яскравих променів сонця. 

– Води! – Анвар навмисно викрикнув це й уважно стежив за Айне. 

Вона хмикнула, майже сповзла до низу і стрибнула зі скакуна. Король вперше бачив, щоб таким чином злізали з коня. Айне випросталася й гордою ходою, ніби рухається червоною доріжкою у тронному залі, попрямувала вперед. Стала на глибу та впевнено наближалася до короля. Зупинилася біля нього, зняла з плеча ремінець та простягнула флягу Анвару:

– Прошу, Ваша Величносте!

– А відкрити флягу хто має? – хоч у походах такими справами король займався і сам, але сьогодні йому хотілося спровокувати Айне. Знав – ця покірність тимчасова, й кожну секунду чекав, коли назовні вирветься справжня тигриця. 

Всупереч очікуванням, дівчина відкоркувала флягу та повторно простягнула її. Анвар задоволено всміхнувся, підвівся й схопив посудину, навмисне пальцями доторкаючись до шкіри дівчини. Айне навіть не заховала погляд, впевнено дивилася у його очі з певним викликом, та не вдавала хвилювання. Зазвичай, при такому інтимному жесті, леді сором’язливо опускали погляд, ховалися за барвистими віялами й вдавали збентеження. Айне нічого цього не робила. Не прагнула завоювати його увагу, причарувати та закохати в себе. Можливо саме тому, ця дівчина притягувала до себе. Поки король пив воду, Айне глянула униз, де тонкою стрічкою протікала річка. Дівчина боязко зробила крок назад.

– Ти боїшся? – Анвар здивовано підняв брови догори. Ця дівчина здавалася сильною та безстрашною. Айне невпевнено кивнула:

– Трохи. Мене лякає не висота, а факт можливого падіння.

– Не бійся, я тебе не штовхну, якщо ти про це, – Анвар простягнув флягу дівчині. Вона одягла ремінь на себе й посудина вільно звисала з плечей. Айне похитала головою:

– Зовсім ні, це не через вашу присутність.

Анвару хотілося у це вірити. Дівчина залишалася напруженою й, здавалося мріє якнайшвидше покинути це місце. Чоловік розвів руками:

– Поглянь, яка краса довкола. Існує дуже гарна легенда виникнення цих скал. Подейкують, що саме на цьому місці колись відпочивали двоє закоханих. Сюди прийшов брат хлопця, який теж мав почуття до дівчини. Два брати зацікавилися однією дівчиною. Вона зробила свій вибір на користь старшого, проте молодший брат ніяк не міг змиритися зі своєю поразкою. Зчинилася бійка, старший брат загинув. Дівчина ридала й на його місці утворилася річка. Дівчина плакала так довго, що її сльози перетворилися на кам’яні брили, сама вона стала скелею й насунулася на молодшого брата. Так всі троє вони тут і зостались.

– Це не гарна легенда, а трагічна, - у голосі Айне відчувалося обурення. Анвар почухав потилицю: 

– Можливо, але якби не закохані, то не було б цього гарного місця.

– Ти сам віриш у це? – дівчина, захопилася суперечкою й не навіть не помітила, як перейшла на фамільярність. Винувато опустила голову й поспішно виправилася,  – ой, пробачте. Ви вірите у це?

– Легенда розкриває лише частину правди. Може й справді існували брати, закохані в одну дівчину і кінець у них не такий трагічний. 

Ця історія нагадала йому власну ситуацію, але у цьому випадку, дівчина обрала молодшого брата. Що ж, йому байдуже, зрештою за кілька днів він має оголосити, хто стане його нареченою. Складно обирати між Мілбергою та Сесілією, а Айне у цьому списку відсутня. Дівчина тремтіла мов полохливе зайченя й хотілося її заспокоїти. Анвар владно простягнув руку:

– Підійди!

Айне наблизилася до нього, проте вкласти пальці у його долоню не наважилася. Чоловік сам схопив її руку й став позаду, злегка притиснув її спиною до себе. Щоб вона й думала пручатися зігнув руку й поставив їхні долоні на дівочій талії. Вільною рукою вказав пальцем на масивну цятку, яка виднілася на зеленому килимі з трави:

–  Бачиш, он там маєток герцога Панербурга? - дівчина кивнула, - раніше саме там він жив, ми часто навідували у гості. Моє дитинство пройшло з Мілбергою, її братами та Елизаром. Я навіть не підозрював, що вона стане сильною магічкою й претендуватиме на роль моєї дружини.

– Ви нічого до неї не відчуваєте? – Айне розвернула голову й зацікавлено поглянула в очі короля. Анвар помахав головою:

– Якщо хочу стати сильним правителем, то я не маю права на почуття. Мілберга – гарний варіант, вихована, граційна, а головне володіє високим рівнем магії й подарує сильних спадкоємців. Я добре її знаю й несподіванок не буде. У неї твердий характер, вона гідно витримає всі придворні інтриги й у будь-якому випадку поводитиметься як королева.