Глава 19

– Не можу стриматися від компліменту, ви – дуже вродливі.

– Дякую! – Сесілія не наважилася  підвести на нього погляд. 

– Доїхали без пригод?

– Так, все добре, дякую!

Анвар злісно зціпив зуби. Розмова ніяк не клеїлася. Дівчина видавалася нудною та надто боязкою. Він хотів бачити іскри вогню в очах, сміливість у серці та відвагу в душі. Натомість споглядав на тьмяні очі, невпевненість та страх. Йому потрібний хтось на зразок Айне, навіть не так, йому потрібна Айне. Одразу вилаяв себе за такі думки. Клята дівка розважається по ночах з його братом, а він, як сопливий підліток, пускає слину на неї. Бовдур.

Радів, коли цей до нудоти нудний танець закінчився. Галантно поклонився та поцілував руку. У ніс одразу вдарив запах солодкуватих парфумів, якими були покриті рукавички. Не стримався і пчихнув.  

– Будьте здорові, Ваша Величносте!

Знайомий голос змусив посміхнутися. Ось з ким йому не буде нудно. Розвернувся й простягнув руку Мілберзі:

– Сподіваюся, ви подаруєте мені цей танець.

– Звісно, Ваша Величносте! - на її вустах засяяла широка усмішка.

З нею й справді не було нудно. Дівчина говорила про все, весело щебетала й не дозволяла хоч на мить прокрастися незручній тиші. Надмірна балакучість теж не подобалася Анвару. Мілберга надто довго жила при дворі, донька впливового сенатора володіла відмінними манерами. Попри всі чесноти, дівчина здавалася фальшивою, немов під товстою маскою приховує справжнє обличчя. Танець закінчився й Анвар галантно поклонився. Впевненою ходою попрямував до Рандонійського посла, їхня країна пообіцяла військову допомогу. На сьогодні з нього досить цих танцульок.

Нарешті опинився у товаристві чоловіків й захоплено говорив про справи. Хоч якась користь з цього балу. Краєм ока стежив за Елизаром. Сьогодні він не запросив на танець жодну панянку, все ошивався біля столу з напоями. Ніколи не помічав такий потяг до алкоголю, тож істинна причина зовсім не напої, а Айне. Анвар побачив хиже зацікавлення брата дівчиною. Елизар роздягав її поглядом, посміхався як голодний звір, у передчутті смачної вечері.  Він нахилився та щось прошепотів дівчині на вушко. Вона засміялася, рішуче попрямувала до виходу. Герцог, анітрохи не соромлячись, одразу ж вирушив слідом і вони зникли у тусклому світлі просторих кулуарів.

Прокляття! Думка про те, що зараз ті медові вуста, які він смакував  декілька годин тому, цілують іншого, розбурхувала у грудях вогонь. Анвар вибачився перед купкою аристократів, що наче зграя стерв'ятників обступили його, й впевненими кроками вирушив углиб залу. Мілберга! Ось змусить забути кляту служницю. Герцогиня танцювала з графом Оларським, знатним бабаєм і завзятим картярем. А от Сесілія, ховаючись за строкатим віялом, стояла біля задніх дверей й слухала розмову дівчат зі знатних родів, які згодом стануть фрейлінами королеви. Не думаючи, підійшов до Сесілії й звернувся до неї:

– Не бажаєте прогулятися садом?

Позаду почув осудливі перешіптування. Зараз йому плювати на пристойності, все, що він бажав - це випустити вогонь, що вирував у тілі. Дівчина кивнула:

– Залюбки! У залі трохи душно, – Сесілія активно почала розмахувати віялом і вклала тендітні пальчики, що більше схожі на дитячі, у долоню короля.

Легка нічна прохолода огорнула тіло, але ніяк не остуджувала полум’я, що розгорілося у тілі Анвара. Давно він був таким злим, а головне через що? Через якусь служницю. Пройшовши доріжкою вперед, зупинився біля охайно стриженого самшиту. При світлі блідого місяця, бачив, як однією рукою, Сесілія згорнула віяло і заховала його до кишені. Не відпускаючи її руки, Анвар вдав цікавість:

– Розкажіть мені про себе. 

– Не хочу втомлювати вас балачками. Що саме ви бажаєте знати?

– Про вашу магію. Вона виявилася однією з найсильніших серед знатних аристократок.

Дівчина лише стиснула плечима:

– Мабуть, у цьому варто завдячувати моїм батькам. Вони сильні маги. Сподіваюся, якщо я стану вашою дружиною, то подарую  гідних спадкоємців. 

Чоловік смикнув за руку та притиснув дівчину до свого тіла. Він хотів перевірити межі дозволеного. Цікавило, як близько вона підпустить до себе. Одягнув маску звабника, нахилився й прошепотів у її вуста:

– Чому я маю обрати вас?

Всупереч очікуванням, дівчина не розгубилася. Вона не мліла від його присутності, але не опиралася. Навіть не відсторонилася й впевнено відповідала на питання:

– Я молодша за Мілбергу. Її краса в’янутиме, а моя лише розцвітатиме і ви станете свідком цього. Проте, вас цікавить зовсім не врода, вам потрібна магія. У мене вона є і з часом зростатиме. У союзі зі мною у вас народяться сильні маги й магія мого роду допоможе здолати Ельвіру з усіма її поплічниками. Вірю, що ви повернете у країну мир, спокій та процвітання. Я ж знаходитимуся у вашій тіні й тішитимуся вашою величчю.

Така відповідь здивувала Анвара. Дівчина говорила холодно, наче нею керує лише розрахунок, а шлюб сприймає як звичайний контракт.

– Складається враження, що вас примусили до цього шлюбу.

– Ні, я зовсім не проти. Мене завжди готували до заміжжя. Звісно, я не сподівалася, що ним виявиться король. Зізнаюся, я зовсім не так вас уявляла. Ви виявилися вродливим молодим чоловіком, – Сесілія, ніби щось згадала, прикусила губу, - вибачте за мою нескромність.