Глава 18

Чоловік грався з нею. Рука Евеліни смикнулася з метою дати ляпаса нахабі. Вчасно себе стримала і стиснула пальці в кулак:

– Ваша поведінка не прийнятна, так не можна. Ви поводитеся не гідно.

Дівчина вирвалася з його міцних обіймів й побігла до виходу. Позаду себе почула зухвалий тон:

– Щось я не помітив, щоб ти опиралася моїй негідній поведінці. Здається, тобі навіть сподобалося.

Евеліна гримнула дверима та фурією вилетіла в коридор. Сподобалося. Їй  і справді сподобалося. Поруч з цим чоловіком вона втрачала здоровий глузд. Здавалося, що він направив на неї чари й змушує мріяти про нього та мліти тільки від одного погляду. Вартові гнівно дивилися на неї. Гуркіт дверей змусив їх зіщулитися. Дівчина байдуже стиснула плечима:

– Протяги.

Збентежена, з розпашілими щоками, квапливо попрямувала коридором, в надії, що Анвар її не переслідуватиме. Боялася, що знову опинившись з ним наодинці, повністю втратить розум та піддасться своїм бажанням.

Анвар зі злістю вчепився у шийну хустку та різко смикнув за краї. Клята дівка! Сам не розумів чому пробачає їй таку зухвалість. М’які піддатливі губи здавалися солодким нектаром, який бажав смакувати вічно.  Хотілося схопити її в обійми й цілувати до знемоги, цілувати так, щоб вона і думати не могла про інших чоловіків, а особливо про Елизара. 

Вранці ледь стримався, коли побачив, як брат нахабно хазяйнує її тілом. А головне – дівчина не заперечувала. Поводилася як дешева хвойда. Не розумів, чому з ним вона холодна як лід, а Елизарові дозволяє робити з собою все. Ранішні плітки дійшли до його вух. Айне провела ніч у покоях брата. Він навіть не залишив її до світанку, прогнав, щойно вона задовольнила його бажання. Не вірилося у таку історію. Викликав брата і запитав прямо:

– Що у тебе з Айне? 

– Раніше я не помічав її, поки ти не сказав. Вона і справді красуня. Сьогодні вночі Айне стала моєю.

Анвар міцно стиснув губи. Дурень. Сам штовхнув брата в її обійми. Що ж, так навіть краще. Тепер він точно знає, ця дівчина така ж як і всі. Попри гучні заяви, її манять статки, багатство і титули. Айне з легкістю можна купити, насититися досхочу й ці мрії більше не переслідуватимуть його. Але наступні слова брата змусили змінити наміри:

– Для мене Айне не просто втіха. Вона особлива. Якби можна було, то зробив би її офіційною фавориткою. Здається, я закохався, брате!

Бісова донька! Анвар не розумів як проста дівка змогла задурити голову не лише йому, але ще й Елизару. Король ніколи не дурів від жінок, а тут переймається, кого вона гріє у своєму ліжку. Хвойда! Злість затуманювала очі та дурманила розум. Всоте повторював собі – йому байдуже, але гнів тільки наростав. Він не планував її цілувати. Все вийшло спонтанно, але від цього не менш приємно. Ще жодна жінка не викликла такі почуття. Хотілося вбити й цілувати її одночасно. Вчора, вона настільки розлютила його, що навіть не помітив, як застосував на ній магію. Ледь не спопелив, добре, що Елизар втрутився та остудив його вогонь. 

Зараз Анвар впевненою ходою крокував до бального залу. Він ненавидів бали. Ввічливі розмови, фальшиві посмішки, набридливі танці. Увійшовши до залу, купався в обожнювальних поглядах. Дами з відвертим декольте та задушливими парфумами, мрійливо захоплювали ним. Кожна намагалася привернути увагу та дарувала сяючу посмішку. Кожна, але не Айне. Очі бігали залою вишукуючи вперте дівча. Нарешті з-за високих зачісок та барвистих віял, він побачив її! 

Стояла у кутку в білому чепчику, біля стола з напоями й наливала у склянку вино. На мить на вустах Анвара з’явилася посмішка. Хтось таки змусив її одягнути той чепчик. Останніми днями дівчина відкрито нехтувала ним. Вся радість зникла, щойно помітив, хто стояв біля Айне. У світлому костюмі, з охайно зализаним волоссям та ідеально поголеним обличчям, Елизар щось весело щебетав дівчині. Його очі сяяли щастям та виказували захоплення дівчиною. Здається, брат не брехав, коли говорив про кохання. Трясця! Переконував себе – йому байдуже. 

Зараз з’явиться Сесілія, може вона змусить забути про норовливу служницю. Мілберга хоч і вродлива, проте занадто підступна. Він бачив її провокативні спроби спокусити його. Ця дівчина марила короною. Звісно, вона подарує сильних спадкоємців, але з нею навряд чи почуватися щасливим. Сподівався, що його серце прийме Сесілію – дівчину, яку жодного разу не бачив. Хоч вона ще зовсім юна, але її магія гідно конкурувала з магією Мілберги. Про вроду герцогині складали легенди. Сьогодні у нього буде нагода пересвідчитися у правдивості  цих чуток.

Зайняв своє місце по центру, й очікувано дивився на двері. Урочистий голос церемоніймейстера оголосив про вихід Сесілії. Дубові створи відчинилися і з’явилася вона. Дівчина граційно рухалася залою, наче пливла. Русяве волосся закладене у високу зачіску, карі очі виказували хвилювання, а на тендітній шиї сяяв масивний синій сапфір. Низ та декольте зеленої сукні прикрашений білим мереживом. Такий одяг вдало підкреслював струнку фігуру, а білі рукавички сягали аж до ліктів. Анвар зосередив погляд на її обличчі й скривився. Надто юна. Безперечно вродлива, з витонченими манерами, але вона не приковувала погляд, на відміну від тої, що стояла біля напоїв. Змушував себе не дивитися на Айне, служниця віддалася братові й зовсім не варта уваги короля.

Сесілія разкланялася у граційному реверансі. Анвар схилив голову та простягнув руку. За мить вони закружляли у спокійному танці, цим самим відкривши бал. Чоловік з надією чіплявся за обличчя Сесілії, сподівався знайти, хоч щось, що зачепить струну у серці. Дівчина мовчала, наче боялася вимовити й слово. Анвар, як і належить, першим проявив ініціативу: