Глава 8

Король важко зітхнув. Він і сам не розумів, що з ним коїться. Суворо пробігся поглядом кімнатою та помітив зацікавлені обличчя слуг та тихе хіхікання. Якраз пліток йому бракувало! Сердито гаркнув на них:

– Вийдіть всі, залиште нас з принцом наодинці, – слуги, мов полохливі горобці, швидко покинули покої. Анвар поправив шийну хустку, надто сильно вона здавлювала шкіру, – Айне. Вчора вона мене зневажила. Я пригрозив їй смертною карою. Сьогодні дівчина зникла. Гадав – пішла скаржитися до тебе.

Елизар скривився й в його очах з'явився страх. Очевидно, що дівчина йому не така байдужа, як він заявляє.  

– Зневажила? Як саме?

Анвар нахмурився. Не хотів зізнаватися, що вона знехтувала його увагою. Ще ніхто не робив такого, тим більше не розкидалися ляпасами. Сам не розумів звідки у нього з’явилося терпіння, щоб не покарати Айне на місці.

– Не важливо. Потрібно знайти її, привести до мене. Такої зневаги я їй не пробачу. Хто вона така, звідки? Їй невідомі елементарні правила поведінки, або ж вона їх вперто не дотримується.

– Чого ти так переймаєшся якоюсь служницею? Твої очі сяють щоразу, як ти говориш про неї. Чи бува, не закохався?

– Не кажи дурниць. У мене війна на носі, дві претендентки на наречену, сенат тисне з усіх боків – спадкоємця їм подавай.

Елизар задумано почухав бороду та хитро зіщулився:

– Ну, погодься – ти уже не молодий… 

– І ти туди ж? Мені навіть тридцяти років немає, – очі Анвара спалахнули злістю.

– Так ще не довго залишилося. Кажуть, Сессіл справжня красуня. Гадаю, вона затьмарить своєю вродою Мілбергу.

– У жінці головне не врода. Хочеться, щоб вона викликала якісь почуття всередині. Знайди Айне і приведи до мене.

Елизар кивнув  й вийшов виконувати наказ. Анвар розлючено змахнув рукою, зачепив порожню склянку і вона з гуркотом впала на підлогу. Бите скло розлетілося мармуровою підлогою, проте король не зважав на це. Клята дівка ще поплатиться за свою зневагу. Одразу викликав Густава. Світловолосий чоловік розкланявся біля дверей, проте Анвару зараз байдуже до церемоній:

– Відправляйся разом з Елизаром на пошуки Айне. Якщо він знайде її та вирішить втаємничити це від мене, не перешкоджай. З’ясуй, де він її переховуватиме й повідомиш мені.

До сьогодні Анвар повністю  довіряв брату, про дівчину з ясними як морський бриз очима, змусила сумніватися у його чесності. Хай там що, а він дізнається правду про цю парочку. Весь день не міг заспокоїтися та чекав новин. Натерпілося побачити Айне та приборкати запальний характер. Як очікував, ввечері Елизар повідомив - дівчини ніде немає. Байдуже сприйняв його слова й, залишившись наодинці з Густавом, сподівався почути дещо інше та підтвердити свої підозри. Чоловік лише розвів руками:

– Ми обнишпорили все місто та околиці. Ніхто її не бачив, проте вартові не припиняють пошуки. Схоже, Елизар справді не знає, де поділася Айне.

– Не могла вона розчинитися в повітрі. Значить погано шукали. Стеж за Елизаром, він може її переховувати.

Густав поклонився та залишив Анвара на самоті. Король підійшов до вікна та вдивлявся у темряву ночі. Здавалося зараз помітить дівчину, що виходить з-за дерев, але бачив лише химерні тіні. Припускав, можливо його підозри даремні й Елизар справді не знає де Айне. У такому разі дівчина сама, блукала нічним лісом, де її запросто могли роздерти вовки. Або ж петляла вулицями міста й натрапила на розбійників. Чоловік похитав головою, проганяючи нав’язливі думки. Йому байдуже до якоїсь служниці. Навіть якщо таке трапилося, то вона сама винна.

Цілу ніч вертівся на холодному ліжку, яке здавалося незручним. Клята дівка переслідувала його у сні й це бісило. Вигадував покарання, яке застосує до неї, щойно побачить. Чим ближче до світанку, тим солодшими здавалися покарання. Анвар вилаявся та зіскочив з ліжка. Занурив долоні у холодну воду та протер обличчя. Змушував себе не думати про дівчисько і зайнятися корисними справами. Обідом надокучливі посли покинули тронну залу й король підійшов до вікна. 

Одразу помітив ту, яка стала причиною неспокійного сну. Айне сиділа на коні, ніжно притиснувшись спиною до Елизара. Герцог непристойно обіймав тендітну талію й щось шепотів дівчині на вушко. Її темне волосся злегка розвівалося на вітрі, вона кумедно хмурилася від сонця та зовсім не схожа на ту, кого ведуть на страту. Ця самовпевненість роздмухала злість у серці короля. Його підозри справдилися, Айне розважає Елизара холодними ночами, проте чому вони обоє заперечують цей факт, залишалося загадкою. Брат точно не дбатиме про репутацію служниці, хіба - вона йому не байдужа. Ці здогади неприємно пронизували серце. Міцно стиснув губи у тоненьку смужку, нічого, він влаштує цим голубкам справжнє випробування...