9

З озера, біля якого сиділи два малюка, з блискучого плеса, що утворилося вийшли Младуся і Гнат. Малюки підбігли до них.

– Мавко розповіси, що сталося. – Спитав один з них.

– Розповім, але потім. – Відповіла Младуся. – А поки що зникніть з очей. Зараз тут буде дуже гамірно. – Зненацька кладуся перетворилася на худющу, захарчовану дівчину з мишачими кісками і кривими зубами. Мале скрикнуло.

–Не лякайтеся, це я. – Відповіла дівчина голосом мавки. Я знаю, що ви хочете попросити людських імен для себе, але ще не час. Я все знаю. Потерпіть трішки. Треба врятувати Надіжу.

–Але ж вона людина. – заперечило потерча – Навіщо нам її рятувати?

Старшенький хлопчик відважив чомучці ляща:

–Ти не розумієш, що Надіжа нащадок мавки і дасть початок славетному роду. Втім що взяти з малого.

– Сам ти малий! – Огризнувся малюк. – Тебе мати втопила, бо ти байстрюк, а мене чекає і хоче забрати на небо.

–Так! Тихенько мені! – Втрутилася Младуся.

А Гнат стояв ні в сих ні в тих, що довелося почути сварку потерчат.

– Гнате ось мобільник. Викликай швидку. Тільки під’їде швидка, я переміщу сюди Надіжу. Я поїду з вами. Буду начеб - то тіткою дівчинки.

– А Іванко? Я ж не можу сказати Олі де я був і де був син. Вона мене в божевільню відправить.

– Не відправить. Не турбуйся. ЇЇ теж незрозумілі сни хвилюють. Завдяки своєму потенціалу вродженого мага вона відчуває, коли істоти переходять між світами, тільки не розуміє, що з нею робиться. Ти мабуть помічав, що вона стає неуважна, хоче спати, стає незграбна.

– Я думав, що це все від недосипання. – Мовив Гнат.

–Ні! Оля теж, як і ти може багато днів не спати, а ще дихати під водою.

–То он як вона знайшла ту підводну печеру на Фіоленті. – Здогадався Гнат.

–Гнате, не час займатися спогадами – підганяла мавка.

Гнат взяв мобільний, який охороняли потерчата і які вже сховалися, щоб не бути поміченими людьми.

Чоловік викликав швидку, яка приїхала за десять хвилин. Побачивши здалеку блимавку на машині швидкої, мавка увійшла в портал, пояснила дівчинці, що зараз відбудеться і вийняла дитину звідти. Поклала на траву Надіжу і присіла коло неї. Гнат став поряд. Біля Гната з’явився Іванко. Так бригада швидкої і запам’ятала цю подію.

Звісно що бригада не бачила усіх містичних подій, які відбувалися перед тим, а тільки те що їм хотіли показати. Але все ж поява дівчинки з тіткою в такому віддаленому місті здивувала медпрацівників.

Гнат Іванович прооперував дитину. Всі життєві показники прийшли до норми. Мавка залишилася з Надіжею. Іванко повернувся додому.

І розповів таткові таке, що здатне було рознести вщент логічний світ лікаря.

Але Гнат і сам розумів, що логіки в їхній сім’ї немає. Вони ж повернулися у той час і день, звідки вирушили, тобто дружина ще спала, Але як він їй пояснить чому так швидко виросла щетина на обличчі і чому він засмаг, а ще вчора був білий. Іванко до речі теж засмаг, бо за словами хлопця, він з русалками плавав до якогось берега, де було багато дітей і там було тепло. Русалки його висадили на берег, а самі сховалися. Діти були в чудному одязі Іванка не розуміли, але змогли жестами все ж пояснити і Іванко так спілкувався. Ввечері хлопчик зайшов в море і зник. Так на березі Італії малий наробив переполоху. Добре хоч не в нашому часі, а десь в минулому. Завібрував мобільник. Оля взяла слухавку.

- Так я слухаю.

Слухавка відповіла голосом чоловіка:

- Олю, це я. Я телефоную з роботи.

- Щось сталося? – Стурбувалася дружина.

- Нічого особливого. Памятаєш нашу однокурсницю Мілану? – Спитала слухавка.

- Так. Авжеж. Памятаю.

- Вона тут з небогою. У небоги травма голови. Я щойно зробив операцію. Вже все минулося. ВІд тебе потрібна буде реабілітаційна терапія.– Відповів Гнат.

- А Іванко? Він з тобою?

-  Синку заспокой маму, а я перевдягнуся.

- Мамо, мамо, я тобі таке розповім! – У голосі Іванка звучало непідробне захоплення.

- Добре дитинко. Вдома поговоримо. Повертайтеся скоріше. Я вас чекаю. Будемо снідати. – І Оля уявила, що зараз приготує на сніданок.

- А ми вже снідали. Ой! – малий раптом замовк.

- Що ви снідали і де? – запитала Ольга, але слухавка мовчала і Ольга поглянувши на пустий екран зрозуміла, що Іванко відключився.

«Мабуть знову заїжджали до місцевої піцерії, або в лікарняній ідальні пообідали» - подумала Гнатова дружина. – «Що ж хай, цього разу не буду їх лаяти, раз на місяць можна. Не тільки ж їсти корисну і поживну їжу». Іванко і так дивував її і Гната. Він не любив чіпсів, казав що чіпси не смачні, навіть погані і чимось смердять. Не любив газованих напоїв, як інші діти. Чомусь ігнорував жуйки. Можливо, тому що багато чув про це від них. Хоча Гнат і Оля не казали дитині нічого, а просто розмовляли між собою.