1

Гнат Галаган – нейрохірург за фахом прокинувся  з незрозумілим збентеженням. Дружина ще спала. Була сьома година ранку. Прокрутивши в голові всі операції, які зробив за минулий тиждень і історії хвороби пацієнтів, які очікували на нього в лікарні, Гнат зробив висновок, що нічого не могло викликати збентеження. Причина десь ззовні і не належить ні до професійної сфери, ні до особистої, тому що в особистому плані все було теж чудово. Дружина Ольга, з якою він живе ось уже понад тринадцять років кохає його та й він теж закоханий в неї, як у перший рік їхнього шлюбу. Навіть молоденькі медсестри його поважають за професіоналізм і за те, що жодна з них не змогла спокусити Гната Івановича. В хірургічному відділенні він легенда, не дивлячись на молодість. Ольга також працює з Гнатом в одній лікарні, лікарем невропатологом і раз на місяць чергує на швидкій. Коли стається якась ДТП і привозять зі смертельними ранами людей, Ольга телефонує Гнату і він збирає нещасних майже по шматках, причому так, що люди живуть далі повноцінним життям. Реабілітація після операцій то вже царина Ольги. Тут вона богиня, якій нема рівних.

- Доброго ранку, татку. - прошепотів тринадцятирічний Іванко. - Мама ще спить?

- Так синку. – Прошепотів Гнат.-Пішли сніданок готувати, бо наша мама дуже втомилася після нічного чергування. - І Гнат  вийшов навшпиньках з кімнати, щоб не розбудити дружину.

Іванко вже застелив своє ліжко і прийняв душ, поки батьки спали, тож пішов з Гнатом на кухню.

Гнат одружився з Ольгою на останньому курсі  медичного. Ольга вчилася з ним на потоці і завжди йому подобалася. І коли ця швидка, блакитноока з чорними косами дівчина, на парі з хімії жартома відповіла, що вихідні випадають в осад, позаяк буде складати іспити і не поїде на вихідні з групою на шашлики, то Гнат остаточно закохався і теж нікуди не поїхав. Натомість він прийшов до неї в кімнату гуртожитку,де жила його Оля, і допоміг готуватися до іспитів. З того часу вони ні дня не могли прожити одне без одного. А в кінці останнього курсу Оля приголомшила Гната звісткою, що вона при надії. Гнат був на сьомому небі від щастя, хоча і розумів, що ще пару років інтернатури треба якось здолати. Він запропонував Олі одружитися і жити разом.

Після того, як Гнат одружився, то переїхав з рідного хутора, у селище, що знаходилося за двадцять кілометрів, до батьків Олі. Хоча правду кажучи, він би і так переїхав, тому що хутір помирав і вже там залишилося дві хати: в одній жив дід Данило, такий старезний, що і сам не пам’ятав скільки йому років, у другій – баба Килина, теж такого ж віку як і дід.

Молодята працювали, брали додаткові зміни і через два роки купили трикімнатну квартиру неподалік від тестя і тещі. Після народження Іванка, Оля побула вдома два місяці, а потім вийшла на роботу. Так їй було спокійніше. ЇЇ батьки бавилися з маленьким Іванком. Все селище можна було обійти за двадцять хвилин. Тому Ольга і Гнат дуже часто ходили на обід до батьків і поверталися за годину у лікарню.