Проблема одна на двох

В той час, коли в кімнаті Сюе вирішувалося питання життя та смерті, в залі вся сім'я вже готувалася до обіду. 

– Де Сюе, чому не виходить до столу? – поцікавився король у прислуги. 

– Вона після прогулянки переодягається, – відповів хлопець не піднімаючи голови. 

– То допоможіть їй, чому так довго. Всі чекають на неї, – незадоволено відказав Сі Жень і махнув рукою. 

– Просили передати, що вона відмовляється від допомоги. Здається там якийсь жук.. 

– Що за маячня?! – не витримавши закричав чоловік, підіймаючись з місця. 

Сі Жень встав з-за столу і направився до кімнати дочки. Слуги ледь встигали за ним. 

– Доню, відчиняй, – постукав три рази король по солом'яних дверцятах. 

Сюе розгубилася. Вона бігала по кімнаті в пошуках хоть якихось речей і червоної стрічки на очі. 

– Зараз, тату! Куди ж тебе заховати, Вей Мін? 

Дівчина могла б по мислити ще хвилину, але думати більше не довелося. Хлопець розчинився в повітрі. Після нього залишилась лишень біла пір'їнка. 

– Якого біса, – встигла промовити Сюе поки відчиняла двері. 

– Це Ви мені, юна леді? – насуплено запитав король. – Здається Вас знову потрібно відправити в школу Шанцзюй на виховання. 

– Ні тату, це я випадково, – соромливо відповіла дівчина і опустила голову додолу. 

– Вся сім'я тебе чекає в залі. Виділи нам хвилину своєї дорогоцінної присутності, люба. 

Вони спустилися до столу і почали обідати. В Сюе не було апетиту, тому вона гризнула сухарик, запивши зеленим чаєм. За весь день і вечір вона більше не сказала й слова. О десятій, після того, як прийняла ванну з листям м'яти і зеленого чаю, для оновлення шкіри та зміцнення здоров'я, принцеса пішла до своєї кімнати. Увійшовши, одним махом руки зірвала з очей стрічку і впала на ліжко. Через секунд тридцять на її ніс приземлилася та сама пір'їна. 

Сюе забрала її й стиснула між пальцями. Вона почала згадувати те, що сталося вранці. В її голові була тьма запитань і рівно нуль відповідей. " Чи справді він Вей Мін? ", " Як він з'явився у моїй шафі? ", " Чого взагалі приходив?", " Куди зник? ", " Чи сподобалась я йому? ", " Чого я взагалі про нього думаю?", " Чи з'явиться ще раз?", " Чи сподобались йому мої оч..? ".

– Стоп! Він бачив мої очі?! Я це вголос сказала? Чому я розмовляю сама з собою? Якщо я зрозуміла, що розмовляю сама з собою, чому я досі це роблю? 

Сюе почервоніла і закрила лице руками. З думками про таємничого принца вона занурилася в глибокий сон.

Ранок виявився чудовим. Принцеса прокинулася з посмішкою на обличчі.  Вона відчувала, що за ніч до неї прийшли сили, чи то від вчорашньої ванни, чи то від сновидінь. В планах Сюе, як завжди, були прогулянки на свіжому повітрі і навчання, але спочатку вона мала провернути маленьку аферу. Дівчина написала листа і попросила передати його до королівства Шухань, прямо в руки сину короля. Такі дії були заборонені законом в Шаньсі, адже вони вороги й навіть рідним не дозволялося спілкуватися перебуваючи на території провінції. На таку авантюру погодилася найвідданіша піддана Сюе Лінь – Кумі. Родом вона була з Японії, тому, раптом що, обов'язково зможе повернутися не відповідаючи перед законом Шаньсі. Тільки от принцесі може добряче влетіти від Сі Женя. Так воно і сталося. 

« Ніхао, мій давній друже. Я, принцеса провінції Шаньсі, пишу тобі цього листа на свій страх і ризик. Я не знаю який ти зараз, адже пройшло дванадцять років з того моменту як нас розлучили. Вчора вранці відбувся не приємний інцидент. Людина з вашого королівства без мого відома пробралась до нашого двірця. Хлопець представився Вей Мінем. Я думаю, ти розумієш чим це може закінчитися. Мої батьки ще не дізналися про цей прикрий випадок. Тому прошу тебе відповісти мені листом і передати через мою піддану. Якщо це був дійсно ти, то я зроблю вигляд ніби нічого не сталося, в знак нашої дитячої дружби. Але якщо це був хтось інший, то хай винуватець буде покараний. Чекаю твоєї відповіді. 

З повагою Сюе Лінь. » 

Вже ввечері наслідки дали про себе знати. Сюе відпочивала в своїх покоях, як раптом увірвався король з дуже злим виразом обличчя. Він був червоний як томат і на його скронях виднілися крапельки поту. Мокре сиве волосся липнуло до щок і губ, від чого Сі Жень ще більше нервував. 

– Ти взагалі маєш розум, Сюе Лінь?! Якого біса ти відправляєш таємного листа до Шуханя?! Радій, що твого посла не впіймали і про нього знаю тільки я! 

– Про неї, – абсолютно спокійно відповіла дівчина. 

– Це Кумі, так? – розчаровано запитав король. 

– Батьку, в мене були на те свої причини. Ти повинен мене зрозуміти – сказала дівчина з надією, що Сі Жень пробачить їй і зможе зберегти це в таємниці. 

– Ні Сюе, ніякого розуміння. Ти покарана і відправляєшся до виправної школи Шанцзюй. Там тобі вправлять мозок, мені не потрібні такі спадкоємці. Збирай речі, в ранці виїжджаєш, – сказав батько і збирався вже залишити кімнату. 

– Як довго я там буду? 

– Місяць. До японського турніру, – відповів чоловік і зачинив двері. 

– Але так не чесно! – кричала Сюе в слід тому, але її вже ніхто не чув. 

Зла й засмучена принцеса почала збирати речі. А як же її лист?  А якщо їй прийде відповідь і тато дізнається що сталося? Не було часу навіть думати про це. До школи слугам не можна, вона там буде зовсім одна. Весь вечір Сюе складалася і прощалася з кімнатою. Зазвичай місяці минали мов дні, але в школі Шанцзюй навіть години будуть тягнутися вічність. Дівчина навіть не встигла сходити востаннє до лісу, щойно прокинулася відразу ж покинула палац. По дорозі в школу вона думала про день, коли зустріла хлопця, що побачив її очі. За законом, він повинен був би одружитися на ній, але як? Їм заборонено навіть стояти поряд. Ця проблема схоже так і залишиться таємницею. 

За день до: в королівстві Шухань. 

Два юнаки сиділи біля рожевої сакури, а ноги їх були опущені в воду річки Янцзи. Вони мовчки дивилися на захід сонця і темну глибину лісу. Чекали ночі, щоб побачити, як світлячки з'являться в небі і осяють його. Інші їх називають просто зорями, але ці двоє знали звідки насправді вони беруться.