Розділ 20

Туман розсіявся над полем, відкриваючи світанок, що фарбував небо у відтінки сталі й багрянцю. Шпага в руці Філліпа здавалася продовженням його волі, а Морленд — темною тінню, що хижо вигиналася навпроти.

Свідки дали знак. Дуелянти зробили кроки, нахилили голови — і почалося.

Морленд кинувся вперед різко, із силою, яка зрадила його нетерплячість. Його клинок заіскрився на ранковому світлі. Філліп відбив удар — дзвін сталі пролунав, наче грім. Вони кружляли, кожен чекав, коли інший відкриється.

Кетрін, яка вийшла на край поля всупереч правилам, стискала руки, ледве дихаючи.

Раптом Морленд різко зробив випад. Лезо ковзнуло по плечу Філліпа, розсікши тканину й шкіру. Червона пляма проступила крізь білу сорочку. Свідки завмерли — ще трохи, і це був би смертельний удар.

— Здайтеся, сер Філліпе, — кинув Морленд, злісно усміхаючись. — Ви не захистите її, ви лише принизите обох.

Але в очах Філліпа блиснув вогонь.

Він використав паузу — крок убік, оберт, і його клинок різко пройшов повз захист Морленда, подряпавши йому щоку. Тепер кров текла по обличчю ворога.

— Це за її ім’я, — прохрипів Філліп.

Морленд зірвався в лють. Він атакував із шаленою силою, але хаотично, втративши холодний розрахунок. Філліп, навпаки, діяв зосереджено й твердо, кожен рух був точним, як у бою, який він уже колись пережив на війні.

В останньому випаді Філліп збив клинок Морленда вбік, обернувся і приставив лезо просто до його горла. На мить усе завмерло. Достатньо було легкого руху — і дуель завершилася б смертю.

Морленд зціпив зуби, але очі його вже не палали — там був страх.

— Кажіть, що ви відступаєте, — твердо промовив Філліп.

Тиша. Лише вітер колихав траву. Нарешті Морленд хрипко видушив:
— Я… відступаю.

Філліп забрав клинок і зробив крок назад. Його плечем текла кров, але він стояв непохитно.

Кетрін кинулася до нього, не зважаючи на свідків і правила, й обійняла, мов боялася, що ще секунда — і його не стане. Її сльози змішалися з краплями дощу, що почав крапати з неба.

— Ти живий, — шепотіла вона. — Ти живий.

Філліп, притискаючи її до себе, дивився, як Морленд, принижений і переможений, відходить, приховуючи свою поразку. Але обидва знали: навіть якщо він відступив зараз, інтриги могли продовжитися іншим шляхом.

А сьогодні — вони виграли. І виграли разом.