Розділ 14

Маєток графа Редлі наповнився метушнею: візитери, модистки, перукарі, листи з привітаннями. Усі говорили лише про одне — майбутнє весілля леді Кетрін та сера Філліпа.

Кетрін, стоячи перед дзеркалом, приміряла розкішну сукню з тонкого шовку, розшитого перлами. Вона здавалася самою ніжністю, але в очах молодої нареченої світилася сила.

— Тобі личить, — промовила Еліза, допомагаючи застебнути корсет. — У цій сукні ти не просто наречена. Ти — справжня королева.

Кетрін зніяковіла, але усмішка торкнулася її вуст. Вона не могла повірити, що скоро стане дружиною Філліпа.

...

Та водночас у коридорах світського Лондона знову зашепотіли. Морленд, принижений публічною відмовою, не збирався залишатися в тіні.

— Він надто гордий, щоб відступити, — зауважив граф Редлі, нахмурюючись, коли обговорював це з Філліпом. — Я боюся, він готує якусь підлість.

Філліп стиснув кулаки.
— Якщо він наважиться завдати шкоди Кетрін чи її честі, я не зупинюся ні перед чим.

...

Ввечері, коли Кетрін переглядала зразки тканин для весільного оздоблення, до неї підійшла служниця з білим конвертом без підпису.

Усередині було кілька рядків:

«Ваш наречений приховує правду. Якщо ви бажаєте знати більше — зустріньтеся завтра опівночі біля старої оранжереї. Прийдіть одна. Це врятує вам життя.»

Пальці Кетрін здригнулися. Її серце стислося від страху, але й від сумніву. Хтось намагався розділити їх… чи, можливо, справді існувала таємниця, яку Філліп ніколи не наважувався їй відкрити?

...

Вона сховала листа й мовчала, навіть коли Філліп увійшов до кімнати, щоб поцілувати їй руку. Його теплий дотик мав би розвіяти всі страхи, але слова з листа продовжували отруювати її думки.

Кетрін знала: завтра їй доведеться зробити вибір — піти на зустріч чи довіритися лише коханню.