Розділ 11

Наступного дня Лондон гудів. Хтось із прислуги чи гостей бачив силуети двох фігур у саду під дощем — і новина розлетілася зі швидкістю блискавки.

— Леді Кетрін втратила обережність, — шепотіли дами у салонах.
— А сер Філліп… можливо, він нарешті вирішив відкрити карти?
— Якщо чутки правдиві, вони просто зобов’язані оголосити про заручини!

Кетрін відчувала, як кожен погляд на світських зібраннях сповнений очікування та осуду. Усередині неї точилася буря: страх за свою репутацію, злість на безжальність пліток — і водночас солодке тепло, бо вона згадувала поцілунок, який змінював усе.

_______

У маєтку графа Редлі напруження стало нестерпним. Еліза, завжди відверта, сказала прямо:
— Кетрін, вони не залишать тебе в спокої. Якщо сер Філліп не виступить із заявою, тебе виженуть із цього кола.

— А якщо він… не хоче? — прошепотіла Кетрін, опустивши очі.
— Тоді він не вартий тебе, кузино. Але я думаю, він зовсім інший чоловік.

______

Того ж вечора Філліп прийшов у дім графа. Він виглядав стримано, але в його очах Кетрін відразу побачила щось нове — непохитну рішучість.

— Леді Кетрін, — почав він, нахиливши голову, — дозвольте мені врятувати вашу честь від пліток, які вже завтра можуть перетворитися на вирок.

Вона здригнулася.
— І як ви маєте намір це зробити?

Він зробив крок ближче, зупинившись просто перед нею.
— Я попрошу вашої руки. Офіційно. Перед усім товариством.

Її серце завмерло, а світ навколо зник. Він говорив серйозно, без тіні жарту.

_____

— Але… ви робите це через тиск? — її голос затремтів.
— Ні, Кетрін, — відповів він твердо. — Я роблю це тому, що вже не бачу свого життя без вас. Плітки лише пришвидшили неминуче.

Вона відчула, як у грудях піднімається хвиля емоцій. Вперше хтось говорив із нею не тому, що так «належало», а тому, що відчував серцем.

І хоча слова заручин ще не були оголошені офіційно, Кетрін уже знала — цей момент змінить їхнє майбутнє назавжди.