Розділ 9

Морленд пішов, залишивши за собою тінь роздратування та зухвалості. Двері гучно зачинилися, і вітальня занурилася в тишу. Кетрін стояла біля каміна, ще досі відчуваючи холод його дотику на зап’ясті.

Філліп повернувся до неї, але на його обличчі не було й тіні гніву — лише глибока тривога.
— Він не завдав вам шкоди? — тихо спитав він.

— Ні, — прошепотіла Кетрін, опустивши очі. — Якби не ви…

Її голос урвався. Вона боялася, що сльози видадуть усю бурю, яка клекотіла в душі.

_____

Філліп підійшов ближче. Він не торкнувся її, але відстань між ними скоротилася до подиху.
— Я ніколи не дозволю, щоб вас примушували до чогось, чого ви не хочете, — промовив він низьким голосом. — Ні зараз, ні будь-коли.

Кетрін підвела погляд. Їхні очі зустрілися, і цього було досить: у його погляді палав вогонь, який він роками ховав за маскою стриманості.

— Сер Філліпе… — її голос затремтів. — Чому ви робите все це для мене?

Він замовк на мить, борючись із собою, а тоді прошепотів:
— Тому що ви небайдужі мені, Кетрін. Більше, ніж будь-яка інша жінка у цьому світі.

_____

Її серце зупинилося. Слова, які вона боялася почути і водночас так жадала. Він нарешті дозволив їм вирватися.

Філліп простягнув руку й легенько торкнувся її пальців — наче боявся, що будь-який сильніший дотик зламає чари цієї миті.
— Я не можу сказати більше, — додав він, — бо мушу спершу довести, що гідний вас.

Кетрін відчула, як її щоки запалали, але не від сорому — від щастя.
— А якщо для мене ви вже гідні?.. — шепнула вона, ледве чутно.

Їх розділяв лише подих. Його губи на мить зупинилися біля її чола, але він стримався.
— Не зараз, — сказав він. — Але обіцяю, цей час настане.

Він відступив, і в її душі залишилася солодка порожнеча. Та тепер вона знала: їхнє почуття вже неможливо приховати.