Розділ 8.

Після кількох днів тиші Морленд з’явився у домі графа Редлі з виразом самовпевненості на обличчі. Він поводився так, ніби вже мав певне право на увагу Кетрін.

— Леді Кетрін, — сказав він, коли вони залишилися наодинці у вітальні, — ваше становище у світському колі вимагає серйозних кроків. Я прийшов запропонувати вам те, чого так прагнуть ваші родичі й суспільство — заручини.

Він узяв її руку, намагаючись піднести до губ.

Кетрін відсахнулася.
— Ви надто поспішаєте, містере Морленде. Я ніколи не давала вам підстав вважати, що погоджуся.

Його усмішка зникла, в голосі з’явилися крижинки:
— Ви справді гадаєте, що можете дозволити собі чекати? Чутки вже зробили вас предметом уваги. А репутація — тендітна річ. Один невірний крок, і…

Він нахилився ближче, його пальці міцніше зімкнулися на її зап’ясті.

_____

— Відпустіть леді, містере Морленде.

Голос пролунав так різко й владно, що обидвоє здригнулися. У дверях стояв сер Філліп. Його обличчя було кам’яним, а погляд — холодним, наче сталь.

— Це не ваша справа, сер, — кинув Морленд, не відпускаючи руки Кетрін.

Філліп зробив крок уперед.
— Будь-яка справа, де жінка примушена терпіти насильство чи примус, — моя справа.

Кетрін нарешті вирвала руку й відступила за спину Філліпа. Серце її шалено калатало, але тепер — від полегшення.

____

— Ви дієте необачно, сер Філліпе, — глузливо промовив Морленд. — Якщо ви прагнете захищати цю леді, тоді визнайте нарешті свої наміри. Інакше… ви нічим не кращі.

Слова повисли у повітрі, мов виклик. У кімнаті запанувала напруга, наче перед двобоєм.

Філліп підняв підборіддя, його очі палали:
— Мої наміри — не предмет балачок чи торгів. Вони — справа серця. І коли прийде час, я озвучу їх там, де слід. Але одне запам’ятайте, містере Морленде: ніхто не посміє принижувати леді Кетрін, доки я живий.

Його голос гримів, наче удар блискавки.

Кетрін дивилася на нього широко розплющеними очима. У цих словах вона чула не лише захист, а й обіцянку — хоч він і ще не вимовив найголовнішого.