Розділ 7.

Після сутички у вітальні атмосфера вечора змінилася. Хоча музика й далі лунала, гості перешіптувалися, обертаючись на сер Філліпа й Морленда.

Кетрін, бажаючи уникнути зайвих поглядів, вийшла у сад. Повітря було свіже, пахло жасмином, а місяць заливав алеї срібним сяйвом. Вона зупинилася біля фонтану, вдивляючись у темну воду, намагаючись упорядкувати думки.

— Ви надто часто тікаєте від галасу, леді Кетрін, — пролунав позаду знайомий голос.

Вона обернулася. Сер Філліп стояв поруч, високий і непохитний, але в його очах світився вогонь, який він марно намагався приховати.

_____

— А ви надто часто опиняєтеся саме там, де я, сер, — відповіла вона, намагаючись жартувати, хоч серце калатало.

Він зробив кілька кроків і став так близько, що місячне світло підкреслювало риси його обличчя.
— Можливо, це не випадковість.

Її дихання перехопило.

— Чому ви кинулися захищати мене перед Морлендом? — нарешті спитала вона. — Це було… надто сміливо. І небезпечно для вашої репутації.

Філліп глибоко вдихнув.
— Тому що ви не заслуговуєте бути предметом жартів чи розмов за спинами. Я не міг дозволити цьому статися.

Він говорив твердо, але його голос зраджував емоції, сильніші за будь-які слова.

_____

Вони замовкли. Між ними зависла тиша, наповнена шелестом листя й віддаленою музикою з бальної зали.
Кетрін відчула, як його рука на мить торкнулася її пальців — ледве відчутно, та цього було достатньо, щоб її серце злетіло.

— Сер Філліпе… — прошепотіла вона.

Він схилився трохи ближче, його голос був низьким і глибоким:
— Якби ви знали, скільки слів я змушений стримати.

Їхні очі зустрілися. Ще крок — і він би поцілував її. Але він різко відступив, ніби злякався власних почуттів.

— Вам слід повернутися до зали, — сказав він, відводячи погляд. — Інакше пліток стане ще більше.

Кетрін лишилася біля фонтану сама, але вже знала: цього разу він показав їй більше, ніж хотів. І відтепер уникнути цього почуття буде неможливо.