Розділ 5.

Лондонське товариство кипіло новими розмовами. Куди б не вирушила Кетрін — у гості, на чаювання чи прогулянку в парку — їй доводилося чути уривки фраз:

— …кажуть, містер Морленд уже майже зробив пропозицію…
— …а сер Філліп, здається, відсторонився. Чи не втратив він інтерес?
— …леді Кетрін стане однією з найвигідніших наречених сезону!

Від цих шепотів вона відчувала себе, мов у тенетах: ніби її життя було монетою, якою грають на біржі світських ставок.

______

Наступного вечора Морленд з’явився у маєтку з букетом білих троянд.
— Для вас, леді Кетрін. Їхній аромат поступається лише вашій присутності.

Його голос був надто гучний, щоб не почули інші гості. Всі погляди обернулися на неї, змушуючи щоки Кетрін запалати.

— Ви дуже уважні, містере Морленде, — промовила вона обережно, приймаючи квіти.

Він нахилився ближче, щоб додати тихіше:
— І це лише початок, моя леді.

______

Кетрін відчула чийсь погляд на собі й підвела очі. Біля каміна стояв сер Філліп. Його обличчя залишалося непроникним, проте кулак, стиснутий за спиною, видавав справжні емоції.

Пізніше того вечора він підійшов до неї, коли вона милувалася квітами в галереї.
— Ви приймаєте його залицяння? — запитав він різкіше, ніж хотів.
— Я приймаю лише ввічливість, сер. Чи маю я відмовлятися від кожного дарунка, аби не розбурхувати пліток?

Її голос тремтів, але погляд був твердим.

Він на мить замовк, а тоді тихо додав:
— Я боюся, що колись це стане не просто плітками.

   _____

Суспільство вже чекало, що Кетрін незабаром зробить вибір. Її ім’я з’являлося в кожній розмові, немов вона була не людиною, а трофеєм.

Кетрін лишалася у глибоких роздумах: Морленд був наполегливим і привабливим у своїй упевненості, але серце її шалено билося лише тоді, коли поруч опинявся сер Філліп.

---